Завдання Героїв. Морган Райс

Чтение книги онлайн.

      У коло зайшов воїн років п’ятдесяти, широкий і кремезний, з лисою головою, з короткою бородою і зі шрамом на носі. Він виглядав так, наче все своє життя був професійним солдатом – це було видно і за відзнаками на його обладунках, золотій шпильці на грудях. Він був схожий на командувача. Серце Тора прискорено забилося при його появі. Це був генерал.

      “Мене не запросили, сер”, – сказав Тор. – “Це правда. Але все своє життя я мріяв бути тут. Все, чого я хочу – це шанс показати вам, що я вмію. Я нічим не гірше всіх цих новобранців. Дайте мені всього один шанс, щоб довести це. Будь ласка. Я завжди мріяв про вступ до Легіону”.

      “Це поле битви не для мрійників, юначе”, – відповів той же хрипкий голос. – “Він для бійців. У наших правилах немає винятків – рекрутів обирають”.

      Генерал кивнув і королівська варта підійшла до Тора з кайданами.

      Але несподівано лицар, член королівської сім’ї, вийшов вперед і виставив долоню, зупиняючи охоронців.

      “Можливо, на честь сьогоднішньої події, можна зробити виняток”, – запропонував він.

      Варта з жахом подивилася на нього, явно бажаючи заперечити. Та все ж, вони змушені були прикусити язики в знак поваги до члена королівської родини.

      “Я захоплююся твоєю хоробрістю, хлопче”, – продовжував лицар. – “Перш ніж проганяти тебе, я хотів би подивитися, що ти вмієш”.

      “Але, Кендрику, у нас є правила”, – сказав явно незадоволений генерал.

      “Королівська родина диктує правила”, – суворо відповів Кендрик. – “А Легіон підпорядковується королівської сім’ї”.

      “Ми підкоряємося твоєму батькові, Королю, а не тобі”, – заперечив генерал не менш зухвало.

      Це було справжнє протистояння. У повітрі повисло напруження. Тор насилу вірив в те, що саме він став причиною цього.

      “Я знаю свого батька і знаю, чого б він хотів. Він би побажав дати цьому хлопцю шанс. Саме це ми і зробимо”.

      Через кілька напружених хвилин генерал, нарешті, відступив.

      Кендрик повернувся до Тора – його очі, карі і напружені, дивилися на нього. Це був не тільки принц, але й воїн.

      “Я дам тобі один шанс”, – сказав він. – “Давай подивимося, чи зможеш ти потрапити в мішень”.

      Він жестом вказав на стіг сіна на іншому кінці поля, з маленькою червоною плямою в центрі. З сіна стирчало кілька списів, але жоден з них не потрапив у яблучко.

      “Якщо ти зможеш зробити те, що не вдалося нікому з цих хлопців – якщо ти потрапиш у самісіньку ціль – тоді можеш до нас приєднатися”.

      Лицар відійшов у бік, і Тор відчув, що всі погляди прикуті до нього.

      Він поглянув на стійку зі списами і ретельно їх роздивився. Вони були набагато кращої якості, ніж списи, які йому доводилося бачити раніше: зроблені з міцного дуба, обтягнуті натуральною шкірою. Його серце шалено калатало, коли СКАЧАТЬ