Завдання Героїв. Морган Райс

Чтение книги онлайн.

      Тора вразила його грубість.

      Він кинувся до жінки, яка місила тісто за довгим столом. Там були і інші жінки, і всі вони старанно працювали. Тору здалось, що одна з них певно має відповідь на його питання.

      “Вибачте, пані”, – звернувся він. – “Можливо, ви знаєте де тренується Королівський Легіон?”

      Вони переглянулись між собою і засміялись. Деякі з них були всього на кілька років старші за Тора.

      Найстарша озирнулась і подивилась на нього.

      “Ти не там шукаєш”, – відповіла вона. – “Тут йдуть приготування до свята”.

      “Але мені сказали, що вони тренуються у Королівському Дворі”, – збитий з пантелику, промовив Тор…

      Дівчата знов розсміялись. Найстарша поклала руки на стегна і похитала головою.

      “Ти поводиш себе так, ніби вперше знаходишся у Королівському Дворі. Ти хоч уявляєш, наскільки він великий?”

      Тор почервонів, коли дівчата почали знов з нього кепкувати, і пішов геть. Йому не подобалось коли з нього сміялись.

      Він бачив перед собою дюжину доріг, які вели в різні боки через Королівський Двір. У кам’яних стінах була, принаймні, дюжина входів. Розмір та масштаби цього замку були приголомшливими. Йому стало ніяково від думки, що він може шукати не один день, і все одно нічого не знайде.

      Раптом йому спало на думку – певно, що солдат знає, де тренуються інші. Юнак нервував і не наважувався підійти до Королівського солдата, але розумів, що мусить.

      Розвернувшись, Тор поспішив до входу у стіні, до солдата, що був на варті, в надії, що той не прожене його геть. Солдат стояв струнко, дивлячись прямо перед собою.

      “Я шукаю Легіон Короля”, – сказав Тор хоробрим голосом.

      Солдат продовжував дивитися перед собою, ігноруючи його.

      “Я сказав, що шукаю Легіон Короля” – голосніше повторив Тор, намагаючись привернути до себе увагу солдата.

      Через кілька секунд той змірив його поглядом, усміхнувшись.

      “Чи можете Ви сказати мені, де він?” – наполягав Тор.

      “А яке тобі до них діло?”

      “Дуже важливе діло”, – переконував Тор, сподіваючись, що солдат не прожене його.

      Солдат відвернувся від хлопця, знову дивився перед собою і ігнорував його. Тор відчув, як його серце впало. Він боявся, що вже ніколи не отримає відповіді.

      Йому здалось, що минула ціла вічність, перш ніж солдат дав відповідь: “Прямуй до східних воріт, потім йди на північ якнайдалі. Підійди до третіх воріт ліворуч, потім поверни праворуч і потім знов направо. Пройди через другу кам’яну арку – їх плац знаходиться за воротами. Але я повинен сказати тобі, що ти даремно втрачаєш час. Вони не приймають відвідувачів”.

      Це було саме те, що Тор хотів почути. Він розвернувся і побіг через поле, СКАЧАТЬ