Діти капітана Ґранта. Жуль Верн

Чтение книги онлайн.

      Коли ж Паганель дізнався, що леді Елен – дочка славетного мандрівника Вільяма Таффнелла, то ледь не скакав від захоплення. Ще б пак! Адже він не раз зустрічався з батьком леді Гленарван, відважним ученим, листувався з ним, обмінювався науковими матеріалами. Розчулений географ був готовий розцілувати леді Елен, і навіть попросив у неї на те дозволу. Правду кажучи, після такого бурхливого вияву почуттів цей його цілунок міг вважатися майже по-родинному невинним.

      8

      Однією хорошою людиною більше

      Завдяки попутній течії біля берегів Північної Африки яхта швидко наближалася до екватора і вже 30 серпня на видноколі з’явився острів Мадейра. Лорд Гленарван запропонував кинути якір і висадити Жака Паганеля на берег, але те, що сказав йому вчений, стало для всіх цілковитою несподіванкою.

      – Мій дорогий лорде, – задумливо мовив географ, – я хотів би бути з вами відвертий. Скажіть, чи планували ви до зустрічі зі мною заходити на Мадейру?

      – Ні, – відповів Гленарван.

      – Тоді дозвольте мені самому вирішити, як скористатися з моєї прикрої помилки. Річ у тім, що острів Мадейра вже вельми добре відомий, а тому не цікавий для мене як географа. Тож, якщо ваша ласка, я вважав би за краще висадитися на Канарських островах.

      – Гаразд, зробимо зупинку на Канарах, – погодився Гленарван, – адже наш маршрут пролягає й через них.

      – Чудово, лорде, адже всі три групи Канарських островів досить привабливі для дослідження, не кажучи вже про вулкан на Тенеріфе, який мені давно кортить побачити.

      – Як собі схочете, – мимоволі посміхнувся лорд Гленарван.

      Отож 31 серпня о другій годині Джон Манґлс і Паганель прогулювалися по палубі, і вчений безперестанку розпитував співрозмовника про Чилі.

      – Мосьє Паганель! – спинив потік запитань француза капітан, указуючи на південь. – Ми зараз за сорок миль від острова Тенеріфе, і вершина вашого улюбленого піку досить виразно здіймається над обрієм.

      – М-м… Здається мені, лорде, що це не надто показна гора. Чи й варто марнувати стільки сил, видираючись на неї, – зневажливо зазначив географ. – До того ж геніальний Гумбольдт так докладно її описав, що до того зовсім нічого додати. Тож скажіть мені, будь ласка: чи є сенс мені сходити на той вулкан після Гумбольдта?

      – Маєте рацію, – кивнув Джон Манґлс, – навряд щоб там з’явилося щось невідоме. До того ж ви геть знудитеся в Тенеріфському порту, очікуючи попутне судно.

      – Ото ж бо, – усміхнувся Паганель і раптом пожвавішав. – Скажіть, дорогий капітане, а на островах Зеленого Мису зручні якірні стоянки?

      – Безумовно, СКАЧАТЬ