Курячі брехеньки і билиці. Лідія Гулько

Чтение книги онлайн.

      Жабка сумно відповідає:

      – О, люб’язна рябенька Курочко, твоя дитинка дременула на леваду. Ква! Ква!

      Розклала Курочка крила і перевальцем біжить у бік левади. За нею поспішають, не відстають, Песик, Киця і Жабка.

      Назустріч Курочці виходить дядечко Їжак. Курочка до нього:

      – Мудрий дядечку, ти бачив мою дитинку?

      – Так, бачив. Хру, хру.

      – І де вона?

      – Не знаю. Хру, хру. Курчатко було тут. Я чемно привітав його з днем народження. Але воно враз зникло.

      Рябенька Курочка заголосила:

      – Кво-кво, кво-кво, де ти, моя нерозумна дитинко? Відгукнись!

      Зашелестіли тоненькі травинки, колихнулися грубіші стебла. З густої трави вибралося… Ну, звичайно, наше Курчатко.

      Рябенька Курочка кинулась до своєї дитинки. Пестила її, голубила. Вибирала дзьобом із жовтенької сукенки патички і листочки.

      Курчатко тулилося до матусі. Плаксивим голосом жалілося:

      – Мене лякали оті страшні звірі.

      Воно направило крильце на Песика, Кицю, Жабку і дядечка Їжака.

      Курочка лагідно повчала:

      – Дитинко, Песик, Киця, Жабка і мудрий дядечко Їжак – твої друзі. Шануй їх і чемно з ними вітайся.

      – Ців, ців, – обізвалося Курчатко до своїх нових друзів. Ще й низенько їм вклонилося.

      – Гав! Гав! – відповів Песик.

      – Няв! Няв! – відповіла Киця.

      – Ква! Ква! – відповіла Жабка.

      – Хру! Хру! – відповів дядечко Їжак. І мудро порадив: – Тримайся, крихітко, своєї матусі доти, поки не навчишся ловити різних жуків, мух і комарів.

      …З хатинки у двір, обсаджений мальвами і флоксами, вийшли Дід і Баба. Старенькі голосно на всі боки скликали своїх тварин:

      – Ціп-ціп, кицю-кицю, цу-цу.

      Друзі наввипередки мчали додому. Попереду біг, звичайно, Песик. Від Песика лише на крок відставала Киця. За Кицею поспішали Курочка зі своєю дитинкою, жовтеньким Курчатком.

      Жабка плигала в кінці вервечки. Але біля копанки не втрималася – шубовсь у воду!

      І лише мудрий дядечко Їжак стояв на леваді. Він друзям навздогін махав лапкою. І махав лапкою доти, доки Песик, Киця і рябенька Курочка з Курчатком не зникли за високим огудинням гарбузів, кавунів, огірків та диньки.

      Сільська пригода

      Жили у бабусі три веселі півні. Один сірий… Невже сірий? Ні, наш герой рябий. Але пелерина його, груди й крила на сонці переливаються й мерехтять всіма кольорами, мов риза на отці Михаїлі Великодньої ночі. Вінчає голову красеня червона корона, а у хвості мерехтять три золоті пір'їни.

      Його однокровні брати такі, ж як він. Хіба що розмірами менші. Але однаково дженджикуваті. Носять зубчасті яскраво-червоні шапочки, що хвацьки спадають набік. За старшого, звичайно, перший. Бо він і більший, і красивіший, і до того ж голосніше співає. Його господарка називала Піїтом.

      Усе, СКАЧАТЬ