Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності. Олександр Зубков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ прогарчав він, більше не маючи снаги себе контролювати. – Я програв і вимагаю реваншу.

      – Не впевнений, що ви в програші, – продовжуючи дивитися йому у вічі, холоднокровно відповів Матвій. – І хоча я не брав участі в першій частині гри, неважко порахувати, що ви у виграші, так само як і я. Ми просто розділили гроші містера Мануеля і літнього джентльмена, ім'я якого я так і не дізнався.

      – Ви помиляєтеся, – втрутився в розмову Олоф. – Ці гроші я програв їм до того, як ви приєдналися до нас.

      Це була чистісінька брехня, але Матвій не став заперечувати та спокійно промовив:

      – У будь-якому випадку, ви не маєте ніяких підстав для того, щоб затримувати мене тут. Правила передбачають можливість покинути ігровий стіл у будь-яку хвилину.

      – Це вірно, – вирішив зайти з іншого боку Черишев, – але впевнений, ви людина честі й дозволите мені попросити вас надати мені можливість відігратися.

      – Можливо, я людина честі, однак якщо продовжу грати з вами за цим столом, мене чекає тільки одна доля, та сама, яка спіткала літнього джентльмена і містера Мануеля.

      – Як це розуміти? – гаркнув Черишев, втрачаючи контроль.

      – Дуже просто, містер Черишев. Неможливо виграти, коли круп'є роздає карти зверху і знизу колоди.

      У круп'є затремтіли руки, але він тут же виголосив якомога спокійніше:

      – Перепрошую, пане, але це дуже серйозне звинувачення, і я маю право поскаржитися капітану. Запевняю, що для вас це не віщує нічого доброго, оскільки ви при свідках образили співробітника судна, що закінчиться для вас конфіскацією всіх виграних коштів.

      – Прошу вас, – посміхнувся Матвій, – приведіть капітана прямо зараз, і ми переглянемо відеозапис камери, яка знаходиться ліворуч від вас. Її ракурс найбільш чітко вкаже, в які моменти ви застосовували цей нехитромудрий трюк.

      Всі за ігровим столом просто сторопіли. Після хвилинного замішання Черишев все ж взяв себе в руки й з загрозою у голосі прогарчав:

      – Зараз не сміємо вас затримувати, але запам'ятайте, що перейти дорогу Черишеву без наслідків ще нікому не вдавалося.

      – Я це врахую, – відповів Матвій і, обмінявши фішки на купюри, покинув казино.

      Отримавши задоволення від проведеного вечора, Матвій не поспішав до своєї каюти. Подумки про сузір'я Південної півкулі знову заполонили його свідомість, і він відправився на верхню палубу, з якої відкривався панорамний огляд на зоряне небо. Прохолода ночі освіжала після довгого перебування в закритому приміщенні. Матвій глибоко вдихнув морське повітря і затамував подих. Він не став сідати в крісло, а просто підійшов до огородженого краю палуби, притулившись до леєра. Повний місяць чудово висвітлював тиху гладь океану, відбиваючись у вигляді мерехтливої доріжки. Гула моторів судна не було чутно, як і шуму пасажирів. Але все ж, в цій тиші Матвію здалося, що він чує кроки, що кралися позаду. Він негайно залишив у спокої океан і зірки, і повністю сконцентрував свій слух на цих звуках. Сумніви бути не могло. Занадто часто Матвій перебував в подібних ситуаціях, щоб тепер помилитися. СКАЧАТЬ