У вогні плавильника.Золото. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

      – З Венеції, ваша… – чоловік розгубився, бо не знав, як звертатись до цієї могутньої жінки, і аби це не впадало в око, низько вклонився.

      Урсула на це лише всміхнулась. Їй подобалось, коли люди ніяковіють в її присутності.

      Карета рушила далі, і Томаш продовжив свою оповідь:

      – Це зовсім нове місто. Воно зводиться за усіма законами сучасної архітектури. А ще воно прекрасне та ідеальне, як італійський живопис чи статуї – бо тут працюють безліч італійських архітекторів, мулярів. І навіть теслі сюди також запрошені з Італії. А ще, ви лишень уявіть, в такому місті неможливо заблукати. Бо будь-яка вулиця виведе вас на площу, а звідти на ще якийсь майдан. Все розплановане за законами математики. І так можна буде пройти з одного кута Замостя в інший, жодного разу не схибивши.

      Місто заснував канцлер Речі Посполитої, батько Томаша, Ян Замойський. «Вічний канцлер» – як подумки його називала Урсула. Той так довго був другою людиною в країні – за правління Сигізмунда II Августа, а потім ще Стефана Баторія та Анни Ягелонки. Цілих тридцять років! Але старого норовливого зазнайку німкеня не любила. Вона доклала багато зусиль, аби виштовхнути його з політики. І їй це таки вдалось. Руками короля, звісно. Маєрін би й не приїжджала до цього міста, яке заснував вічний канцлер і яким так пишався, якби не холодний розрахунок. Вона хотіла схилити сина старого Замойського на свій бік. Відтоді, як його батько нарешті спочив, це видавалось їй можливим. Томаш був заможним і дуже впливовим серед русинів. Ці землі населяють саме вони. Та й самі Замойські не польський рід. Шляхта вважала старого канцлера русином і навіть дорікала йому в потуранні русинським інтересам. Співвітчизники натомість звинувачували його у споляченні. От так і балансував між одними та іншими Ян. «Який же Ян! Іван, Іван Замойський! Ходив із чубом до самої смерті. Кажуть, і русинських звичок своїх не позбувся» – пирхнула подумки Урсула. Раніше на місці цих мощених вулиць та доладних будинків із мармуровими сходами було русинське невелике село Скоківка. В одній єдиній місцевій церкві, православній, року 1542 був хрещений Іваном другий син місцевого пана – Станіслава Замойського. Зростав він із братами і сестрами у дерев’яній хатині з різьбленим піддашшям, зростав під русинські колискові у православній вірі. Отримавши посади при королівському дворі, батько його зміг назбирати достатньо коштів, аби відправити сина на навчання за кордон – спершу в Париж, потім у Страсбург та Падую. Але в Італії Іван не лише вивчив латину, а й перейшов до католицької віри. На батьківщину повернувся вже Яном, і тут на нього чекала стрімка політична кар’єра.

      Урсула розгорнула віяло і привідкрила куліску в кареті. Замок Замойських вже був неподалік. Німкеня полегшено зітхнула, їй вже набридли ці оглядини і постійне торохтіння Томаша. «Чи то я вже стара – чи цей хлоп замолодий для мене».

      На сходах замкового палацу жінка помітила статну фігуру чорнявого пана. Долоню він звично тримав на рукояті шаблі, стояв СКАЧАТЬ