Полярна країна полуничних гномів. Алла Анатоліївна Люта

Чтение книги онлайн.

      ISBN 978-5-4498-8594-4

      Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

      Полярна країна полуничних гномів.

      Хто вона – твоя дитина?

      Вона така ж Людина, як і ти, тільки маленького зросту.

      Як зрозуміти її?

      Приземлися до її висоти.

      Реальна казка, яку корисно читати всім людям від трьох і до ста тринадцяти років. Там багато картинок і живих історій. Чари огорнуть вас і понесуть у дивовижний світ пригод.

      Хто такий Джексон?

      В одній Полярній країні, в якій була довга, сніжна і холодна зима, ведмежий народ в своїх барлогах чекав літа. Сніг з листопада сипався з неба не перестаючи. Мороз і лютий вітер припечатував сніговий покрив до землі, до дерев, до всього, що було на землі, і з кожним днем висота білого полотна зростала. Птахи, які залишалися зимувати в цій країні, будували свої гнізда в верхівках самих пухнастих дерев, знаходили затишні дупла в товстих стовбурах і гніздилися в них, закриваючи вхід в свої квартири гілочками і власним пір'ям. До Нового року сніжна висота була вже більше двох метрів. Лісові мешканці прокладали собі тунелі під снігом і пересувалися по ним, як по станціях метро. А зверху сипав і кружляв білосніжний і пухнастий хоровод нескінченних сніжинок. Полярні жителі давно звикли до такого перебігу їхнього життя і не нарікали на долю. Під теплим сніговим покривом в барлозі сміливого і відважного ведмедя Олекса і його дружини, великої ведмедиці Белли, в різдвяну ясну ніч з'явився на світ маленький ведмедик – любий єдиний синок, довгоочікуване ведмежа. Він безтурботно спав у теплих обіймах мами, і велика ведмедиця з розчуленням дивилася на малюка.

      – Як же ми його назвемо, милий? – посміхалася Белла своєму Олексу.

      Великий ведмідь – Батько підійшов до малюка і з захопленням дивився на нього, як на маленьке диво.

      – Наш син буде відважним ведмедем. Я бачу це по його широким і міцним лапкам. Наш син буде мудрим ведмедем. Я бачу це по його уважному погляду. Я навчу його всьому, що знаю сам. І нехай ім'я, яке ми йому виберемо, звучить, як символ добра і справедливості. Назвемо його Джексон! – сказав батько урочисту промову і взяв малюка в свої обійми. Він притискав ведмедика до свого гарячого серця, наповненого любов'ю і ніжністю.

      Велика ведмедиця відразу полюбила це ім'я і почала повторювати його вголос і співуче, як би приміряючи його до малюка.

      – Джексон, Джексончик, малюк Джексон, Джека – не вгамовувалася Белла.

      – Джека – мій спадкоємець, мій синок – прогудів великий Олекс з такою ж великою ведмежою гордістю і пішов з теплої барлоги в засніжений тунель, який йому доводилося постійно підтримувати в порядку, прочищати і рити нові проходи до своїх сусідів, і в ліс, і до річки. Він старанно зміцнював і утеплював свою барлогу, щоб його сім'я спокійно себе відчувала. А з появою малюка великий Олекс прагнув зробити ще більше.

      Колискова для ведмежати

      Маленький ведмедик ріс, оточений турботою і ласкою. Поряд знаходилася барлога, де жили бабуся Грета і дідусь Люк малюка Джексона. І для єдиного Топтижки в їх дружній родині уваги і любові було вдосталь. Бабуся Грета милувалася чудовим малюком і з великою ніжністю стояла у його ліжечка, оберігаючи солодкі сни Ведмедика. Дідусь – великий ведмідь Люк, приходив подивитися на малюка і дуже часто сам засинав поруч із дитячим ліжечком. Якщо маленький ведмедик не спав, то дорослі розмовляли з ним, розповідали казки або просто дивилися, як малюк перевертався в своїй колисці. Малюк щось там гомонів своєю дитячою мовою, ніби підтримуючи розмову зі своїми рідними. Світ родини наповнився новим змістом – малюком Джексоном!

      Ведмедиця-мама наспівувала свої колискові і кожного разу вигадувала нові слова у власних піснях. Маленький ведмедик з цікавістю прислухався і до голосу, і до нових текстів.

      – Ти мій Ведмедик – славний малятко, ясне сонечко

      Нехай сон приходить, в казку заводить ніжне пір'ячко

      Спи, мій синочок, спи, мій росточок, травинка весняна

      Ти мій прекрасний перший квіточок, радість безцінна!

      Коли малюк навчився розмовляти, то мама, наспівуючи пісню, іноді затримувалася з її продовженням, і Джексон підказував улюблені слова.

      Мама співала:

      – Ти мій зелений листочок,

      – Ти СКАЧАТЬ