Название: Моя неймовірна подруга
Автор: Элена Ферранте
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Неаполітанський квартет (другой перевод)
isbn: 978-617-12-5838-9, 978-617-12-5837-2, 978-617-12-5839-6
isbn:
Раффаелла Черулло – для всіх Ліна, лише для Елени – Ліла.
Ріно Черулло – старший брат Ліли, теж чоботар.
Ріно – так зватимуть і сина Ліли.
Інші діти.
Елена Ґреко – її називають Ленучча або Ленý. Старша дочка, після неї
Пеппе, Джанні та Еліза.
Батько – працює вахтером у мерії.
Мати – домогосподарка.
Дон Акілле Карраччі – чудовисько-страхолюд із казок.
Марія Карраччі – дружина дона Акілле.
Стефано Карраччі – син дона Акілле, м’ясник у сімейній ковбасно-м’ясній лавці.
Пінучча та Альфонсо Карраччі – ще двоє дітей дона
Акілле.
Альфредо Пелузо – столяр.
Джузеппіна Пелузо – дружина Альфредо.
Пасквале Пелузо – старший син Альфредо та Джузеппіни, муляр.
Кармела Пелузо, її називають ще Кармен – сестра Па-сквале, продавчиня у крамниці.
Інші діти.
Меліна – родичка матері Ліли, божевільна вдова.
Чоловік Меліни, що розвантажував ящики з овочами та фруктами на ринку.
Ада Каппуччо – дочка Меліни.
Антоніо Каппуччо – її брат, механік.
Інші діти.
Донато Сарраторе – контролер-залізничник.
Лідія Сарраторе – дружина Донато.
Ніно Сарраторе – старший із п’яти дітей Донато та Лідії.
Маріза Сарраторе – дочка Донато та Лідії.
Піно, Клелія та Чиро Сарраторе – менші діти Донато та Лідії.
Нікола Сканно – зеленяр.
Ассунта Сканно – дружина Ніколи.
Енцо Сканно – син Ніколи та Ассунти, теж зеленяр.
Інші діти.
Сільвіо Солара – власник бару-кондитерської.
Мануела Солара – дружина Сільвіо.
Марчелло та Мікеле Солари – сини Сільвіо та Мануели.
Синьйор Спаньйоло – кондитер бару-кондитерської «Солара».
Роза Спаньйоло – дружина кондитера.
Джильйола Спаньйоло – дочка кондитера.
Інші діти.
Джино – син аптекаря.
Ферраро – вчитель і бібліотекар.
Олів’єро – вчителька.
Джераче – викладач у гімназії.
Ґальяні – викладачка у ліцеї.
Нелла Інкардо – двоюрідна сестра вчительки Олів’єро з Іскії.
Пролог
Замести сліди
1
Уранці мені зателефонував Ріно. Я думала, що знову почне просити грошей, і вже намірилася відмовити йому. Але причина дзвінка була зовсім інша: його матір ніде не могли знайти.
– І давно її немає?
– Та вже зо два тижні.
– І ти кажеш мені про це тільки зараз?!
Мій тон, мабуть, здався йому ворожим, хоча я не почувалася ані сердитою, ані обуреною, у голосі був хіба що легкий відтінок сарказму. Він хотів було дати мені належну відсіч, але зміг лише пробурчати щось нерозбірливо, плутаючись у словах та перемішуючи діалектні вислови із загальновживаними італійськими. Ріно думав, що мати просто десь бродила по Неаполю, як завжди.
– Що, і вночі теж?
– Ну, ти ж її знаєш.
– Знаю, СКАЧАТЬ