Любов і піраньї. Макс Кідрук

Чтение книги онлайн.

      Від автора

      Багато всього змінилося, відколи виник задум цієї книги. Але ще більше змін, мабуть, відбулося від часу мого повернення із Бразилії.

      Якось зовсім непомітно, як це завше трапляється з усім, що радикально змінює існування, все, що оточувало мене протягом останніх кількох років, відійшло в небуття.

      Потроху змінилися музика, яку я слухаю, одяг, який я ношу, слова, що найчастіше вимовляю, і навіть думки, з якими щовечора лягаю спати. Моє хобі стало роботою, а колишня робота зникла взагалі. Проте найважливіше і, певно, найвідчутніше: поінакшали люди, що були зі мною впродовж останніх років. Більшості з них уже немає поруч. І це не означає, що вони відсутні фізично, скажімо, поїхали кудись чи ми просто припинили спілкуватись. Зовсім ні. Просто вони перестали впливати на моє життя. Як і я – на їхнє.

      Окрім того, події, що рік тому здавалися такими значущими, непомітно затерлися новими враженнями й утратили своє значення. Їх наче засипало піском. Зрідка, обертаючись назад, озираючись у минуле, я усвідомлюю, що вони більше не викликають жодних емоцій, окрім хіба іронічної посмішки. Підозрюю, книга вийшла не такою «гарячою» та імпульсивною, якою могла би бути, якби я засів за її написання відразу після повернення із Бразилії. Втім, гадаю, вона б удалася набагато глибшою та, сподіваюсь, об’єктивнішою. Річ у тім, що я давно позбувся всіх палких і жагучих, але не дуже приємних відчуттів, які, власне, й започаткували бразильську авантюру та згодом лягли в основу «Любові і піраній». Я охолов, тож зміг неупереджено проаналізувати всі події. Думаю, саме тому книга вийшла веселою, інакше, боюсь, вона була б щонайменше сардонічною та образливою для декого. Відтак, прошу, не дивуйтеся, що зав’язка моєї чергової пригодницької саги скидатиметься на жартівливий антисентиментальний роман.

      Можливо, саме через згадані зміни в титрах до роману я висловлюю подяку не тим людям, які брали безпосередню участь у «створенні» бразильських пригод, а передусім тим, хто перебував поряд під час написання книги.

      Отож, про що книга, яку ви тримаєте в руках?

      Мабуть, мені слід було б відповісти, що це роман про Бразилію – чергова adventure story, мандрівна авантюрна сага про мої безкінечні поневіряння світом, логічне продовження «Мексиканських хронік» і «Подорожі на Пуп Землі». І справді, ці сторінки рясніють колоритними історіями про зубатих крокодилів, кровожерливих піраній, тропічних птахів, важкопрохідні нетрища, водоспади запаморочливої краси, пригоди на бразильській дискотеці тощо. Проте відразу зауважу: ви стикнетеся із Бразилією, яку не звикли бачити по телевізору, на сторінках туристичних журналів чи на строкатих плакатах туристичних агенцій. Я не збираюся розказувати про Ріо-де-Жанейро, славнозвісний бразильський карнавал, залитий сонцем, і переповнений бандюгами пляж Копакабану, бетонні джунглі Сан-Паулу, курорт на острові Фернандо-де-Норонья тощо. Це все марнота марнот. Справжня Бразилія геть інакша. (Я навіть не заїжджав до Ріо, а в Сан-Паулу був лише на автостанції і в аеропорту, провівши майже весь час на безмежних просторах дикого та безлюдного Пантаналу й у південних штатах Бразилії.)

      Воднораз книга у ваших руках зовсім не про Бразилію. У ній ви знайдете багато оповідок та епізодів, які зазвичай не трапляються у книгах про подорожі, а саме: історії про особливості стосунків між діловою леді та безпритульним волоцюгою, про кохання, про видимість кохання та про його відсутність, про те, як важко в наш час бути мандрівником, і про те, що втеча, попри розповсюджену думку, є непоганим варіантом вирішення проблем, особливо тоді, коли тікаєш чорт-зна-куди на інший континент. А також ця книга про те, що допомагає мені долати всілякі життєві негаразди.

      Маю надію, що такий вибуховий коктейль припаде вам до смаку.

      Ну й насамкінець.

      Я часто повторюю, що всі події у моїх авантюрних сагах не є вигаданими. Я принципово не змінюю імен головних героїв і не приховую жодних подій.

      Хтось зауважить, що це, мовляв, неправильно – неетично. Я, проте, не бачу в цьому нічого поганого. Я ніколи не пхаю свого носа в особисте життя тих людей, про яких пишу й котрі доклали рук до створення певної історії. Я абсолютно не торкаюся подій інтимного характеру, як і не вводжу в рукопис епізодів із чийогось приватного життя. Я висвітлюю лише ті події, котрі пов’язані винятково зі мною та з моєю подорожжю. Тож, коли комусь щось не до вподоби, вибачайте. Це історії мого життя. І я не можу змінити в них чиїсь слова та поведінку, так само, як і власне, безперечно, суб’єктивне ставлення до всіх описаних нижче подій.

      За традицією, всіх героїв книги кличуть їхніми власними, даними від народження іменами. За винятком однієї дійової особи. Мені б дуже хотілося написати, СКАЧАТЬ