Казонька. Юрій Гаврутенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ болоті жаба

      Така бридка що навіть на губах помада

      Не красила її ні грама.

      То накрутить бігуді

      То підкрасить очі

      Але навіть упирі

      Дружить з нею не хочуть.

      І от, розлючена вона

      На весь світ болотний

      Припливла до чаклуна

      Що серед жаб був дуже модний.

      До нього в чергу на перед

      Ставали за пів року

      Бо він в магічних штуках метр

      Та і шахрай нівроку.

      Той на жабу подивився

      Посміявся, покривився

      Та і каже їй таке:

      – Ні жабеля, тут на жаль

      Я безсилий геть

      Так, я майстер ліпить краль

      Але ж ти страшна як смерть

      В профіль, збоку і в анфас

      Спереду і з заду

      Навіть тисячі прикрас

      Не сховають в тобі жабу.

      Але ти не побивайся

      Не лий сліз як піріжки

      Просто я ще не стикався

      С таким випадком тяжким

      А ось за лісом, за горою

      Є клініка краси і моди

      Там по чаклують над тобою

      Зразу станеш взірцем вроди.

      Я направлення ось дам

      Скажеш що від мене

      Чародій один є там

      Кажуть що він геній.

      Будиш ти що та царівна -

      Пишна миловидна

      Красота буде безмірна

      Не впізнає й мати рідна.

      Довгий шлях до того краю

      Де із жаби роблять кралю

      Небезпеки грізні має

      Їх не кожен подолає

      Та набридло нашій жабці

      В болоті жити, а не в казці

      В тій сторонці де не глянь

      Скрізь гнітюча сіра твань

      Де сусіди і рідня

      Такі ж потвори як вона сама.

      І пострибала лісами

      Болотами та полями

      Аж на самий край землі

      Де озера синьоокі

      Випромінюють у небо спокій

      Де квітками береги

      Над ними птахи і джмелі

      Оленята воду п’ють

      А джмелі гудуть, гудуть…

      Під собою землю шкраба

      Туди суне наша жаба

      Тут на зустріч їй ведмідь

      – Гей зелене ти куди?

      Куди несе тебе не чиста?

      Чи ти не знаєш свого міста

      Чого це від болота так далеко

      Що, кусаються лелеки?

      Жаба втомлено, з зітханням

      Почала оповідання:

      – Ой ведмедик не питай

      Чому так далеко

      Я іду за небо край

      Не з добра, не від лелеки.

      Вже занадто я гидка,

      Навіть для болота

      Товста, квола і липка

      Як ота бридота.

      А за лісом за горою

      Чародійник практикує

      Може він займеться мною

      Мені вроду на чаклує.

      – Знаю я тих чародіїв

      Хоч вони і чаклуни

      Та пластична хірургія

      Не поможе вже тобі.

      – Що ж мені робить ведмедик?!

      – За горою, в лісі темнім

      Є чудовисько одне

      Страшне як гремлін

      Кровожадне, хитре, зле

СКАЧАТЬ