Галицька сага. Велика війна. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ йому кімната була на першому поверсі, й Тома, лише хвильку повагавшись, обережно постукав. З-за дверей почувся голос, але Тома не розібрав, чи можна входити, чи треба почекати, тому для певності постукав іще раз.

      – Та входіть уже! – почув він нетерплячий голос.

      У знайомій кімнаті, де він бував не раз, Тома побачив адвоката. Той сидів за заваленим паперами столом, а весь вільний простір займали перев’язані стоси якихось книг, від яких іще пахло свіжою типографською фарбою.

      Побачивши прибулого, Микола Шараневич підвівся з-за столу. Тома привітався.

      – Здрастуйте, Томо Андрійовичу! – радісно сказав адвокат. – Радий вас бачити!

      Ці слова були сказані щиро, і в Томи відлягло від серця.

      – Ви повірите, але я про вас думав!

      – Прошу? – не зрозумів Тома.

      – Якраз сьогодні я подумав, що було б добре зустрітися з усіма активними учасниками товариства, щоб окреслити наші дії у такий непевний час. Зараз роботи як ніколи багато. Прошу сідати!

      Тома сів на єдине вільне крісло у кімнаті – інші також були заставлені книжками.

      – Так от, роботи багато, – вів далі адвокат. – Восьмого серпня якраз минає сорок років нашого товариства, так би мовити, ювілей. Потрібно належним чином підготуватись. Я чув, що ви знову збираєте молодь у себе в читальні?! – чи то запитав, чи ствердив адвокат.

      – Так, у суботу, першого серпня, – сказав Тома.

      – На яку кількість людей ви розраховуєте?

      – Буде десять, – мовив Білецький і опустив очі.

      – Мало! – безапеляційно відказав Шараневич. – Надто мало, враховуючи такі неймовірні потуги, що здійснює наше товариство.

      – Але, прошу пана, треба врахувати, що наше село маленьке, – спробував виправдатися Тома.

      – Є сусідні села, де також є молодь, якій нічим зайнятися! Зрозумійте, Томо Андрійовичу, що природа не терпить пустоти, – повчально говорив адвокат. – Якщо ми не заповнимо пусті голови молоді нашими справжніми ідеями, вони заповняться фальшивими ідеями цієї «Просвіти». Ми не можемо цього допустити!

      – Та я стараюся, – пробурмотів Тома, почуваючись, як учень, який не підготувався до уроку.

      – Бачу, що стараєтесь, і у цьому вам хвала! Знаю, що у вашому селі…

      – Перетин! – нагадав Білецький.

      – Саме так, Перетин, лише у вас є читальня, котру охоче відвідують молоді люди. На щастя, «Просвіта» не спромоглася на це. Але цього мало! Молодь, Томо Андрійовичу, як губка, вбирає у себе все нове. Нам залишається тільки підвести до неї це нове, але це нове має бути саме наше. До того ж ми маємо переходити на так би мовити тематичні вечірки.

      – Що ви маєте на увазі? – запитав Тома.

      Він ніколи не любив чогось нового, був за своєю природою консерватором, хоча сам і не знав такого слова.

      – Охоче поясню! – з готовністю мовив адвокат. – От ви в суботу влаштовуєте СКАЧАТЬ