Галицька сага. Велика війна. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Томо Андрійовичу, зараз непевні, люди налякані, особливо останніми новинами, і вам треба заспокоїти їх, що б там не сталося, з ким би цісар не почав воювати, великий руський цар не залишить у біді ні сербів, ні нас, русинів. А кому він першим подасть руку помочі?

      – Нам? – обережно мовив Тома.

      – Власне! Нам, тим хто увесь свій час жертвує на вівтар найблагороднішої справи: возз’єднання в єдиний руський народ. Цього наші брати з-за кордону не забудуть і належне поцінують. Тому сміливо повертайтеся до себе додому і робіть те, що я вам говорив. До речі…

      Микола Шараневич висунув шухляду і простягнув Томі дві банкноти.

      – Це вам на розтрати, – сказав він. – Прошу розписатися.

      Задоволений таким завершенням розмови, Тома Білецький написав своє прізвище у відведеній клітинці товстої книги. Він навіть не поглянув на суму, яку затвердив своїм підписом.

      Тома заховав отримані гроші у кишеню піджака, підхопив із підлоги стос книг і застиг у нерішучості. Це помітив Шараневич.

      – Щось хочете запитати? – прийшов він на допомогу.

      – Так, пане адвокате!

      – Прошу, питайте! Можливо, деякий час ми не зможемо зустрічатися, післязавтра їду до нашої справжньої столиці Києва. То що вас хвилює?

      – Та лише одне, пане адвокате: війна! Що мені говорити людям, котрі будуть мене питати? Чи боятись їм?

      – Війни боятися треба завжди! – сказав адвокат. – Але тільки тим, кого призовуть до війська, і їхнім сім’ям. А іншим чого боятися? З мирними селянами не воюють! До того ж візьміть до уваги мої слова про нашого покровителя. Тому я сміливо повторюю: спокійно повертайтеся додому і виконуйте свою святу місію. А восьмого числа я вас чекаю тут. Зберуться активні члени нашого товариства. Якось відзначимо ювілей. Гарантую: ви не пошкодуєте!

      Попрощавшись, Тома Білецький покинув кімнату, притиснувши пакунок із книжками під пахву. Не виходячи з будинку, він вийняв отримані гроші й задоволено всміхнувся. Сто корон! Тому-таки Семкові Кандибі, щоб мати такі гроші, треба ціле літо гарувати на полі, а він отримав їх просто так. Щоправда, їх іще треба відробити, але це не молотом гупати, як Василь Вовк.

      Але хай там як і що не говорив би адвокат, Тома Білецький попрямував до базару. Жінка Катерина наказала дещо купити. Що ж, він зробить їх подарунок: купить більше.

      Бо слова адвоката – це добре, але війна завжди залишиться війною!

      А вона давала знати про себе дедалі більше. На стіні будинку висів великий плакат із портретом цісаря Франца Йосифа І, під яким було надруковано вже знайомий маніфест. Перед плакатом стояло з півдесятка роззяв. Вони про щось сперечалися, вірніше, говорив один, низенького зросту миршавий чоловічок, а решта просто слухали і мовчали. А можливо, «лектор» просто не давав змоги іншим вставити у його розповідь хоч слово.

      Тома Білецький вирішив не зупинятися, щоб почути, про що говорить чоловічок, а спустився вуличкою до майдану, де зазвичай у такі небазарні дні СКАЧАТЬ