Я (Романтика). Микола Хвильовий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лежанку було одмінено, а тому й хорі порозходилися за межі санаторійної зони.

      – Ні, все-таки скажіть мені: ви серйозно говорили? – спитала, прокидаючись від задуми сестра Катря.

      Йому стало шкода дівчини, і він сказав:

      – Ні! То я, звичайно, жартував.

      – Цікаво: ви навіть умієте жартувати? – зареготала за бильцем Майя і вискочила з виноградного куща.

      Майя так тихо підійшла до веранди, що анарх і сестра Катря, почувши її, здригнули.

      – Підслухувати, кажуть, некрасиво! – кинув анарх.

      – А ви відкіля це знаєте? – Майя, прищуливши очі, зійшла на веранду.

      – Що таке?

      – Та от те, що я підслухувала?

      – А коли не підслухувала, то могла б зійти сюди простіш!

      – Савонаролечко! – і Майя безцеремонно закинула на його шию свою руку. – Покинь учительствувать, бо ця роля до тебе не підходить.

      Сестра Катря відразу якось знітилась і раптом підвелася.

      – Куди ж ви?.. Чого тікаєте? – грубо кинула Майя.

      – Я тікаю?

      – Ви тікаєте. Мені, принаймні, так здається.

      – Коли вам так здається, то я сяду.

      І сестра Катря знову сіла на своє попереднє місце.

      – От і добре! А тепер скажіть мені: чого мені не можна підслухувати?

      – Коли ви така наївна, то я вам можу сказати: це не гідно серйозної людини.

      – Ха-ха! Серйозної людини? По-вашому, виходить, всякий охранник є втіленням наївности?

      – Я трохи не так висловилась, – почервоніла сестра Катря. – Але я гадаю, що ви мене все-таки розумієте. І потім: ви ж не охранник?

      – А ви відкіля це знаєте, що я не охранник?

      – Майо! – сказав анарх. – Покинь говорити дурниці.

      – О, мої наївності! Мовчу. Мовчу, як сфінкс. – І раптом додала: – А все-таки ваші розмови про франк-масонів я підслухала.

      – Тим гірше для вас! – несподівано перейшла на різкий тон сестра Катря і на цей раз рішуче підвелася.

      – Не затримую! – і Майя провела прищуленими очима тендітну дівчину.

      – Ну… – сказала Майя, коли вони залишилися вдвох, – ти все-таки серйозно не подумай, що я вас підслухувала. На чорта ви мені здалися! Я, власне, прийшла до тебе порадитись, що нам робити з цим типом…

      – З яким типом?.. Що робити?

      – Ну, хіба ти не знаєш?.. – і Майя розширила ніздрі свойого виточеного носа і, як це може робити тільки самичка, перевела погляд на свої грудні яблука: задумалась.

      Але анарх тільки вдав із себе спокійного: він ураз зрозумів, у чому справа, і підозрілість затривожила його. Майя тонко підмітила його настрій, натякнувши на метранпажа. Саме яблука. Випадок із яблуками раптом навів на ту мисль, що від Карно нічого не можна сховати.

      На річці стояли сторожкі шамотіння. Десь кричав СКАЧАТЬ