Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зі свого мопеда, що домчав їх на Уманську, 41, – і продовжила сперечатися.

      – Ну, назвав її чоловік «чаклункою». В іншому вірші «царицею» назвав. У третьому Гумільов вза-агалі називав її лесбіянкою. Ти мені краще ось чьо скажи, що це за маячня: «Можна я у вас поживу?»

      З’ясувалося, Даша все чудово чула!

      – Тобто нема питань, живи скільки влізе, – гостинно запропонувала вона. – Ти ж бачила мою матір, вона й не помітить, що у квартирі хтось живе. А помітить, зрадіє, – буде з ким про вірші поспілкуватися.

      – Я на поезії погано знаюся, – видушила студентка-історичка.

      – Що? Справді? От уже не думала.

      Здивування Чуб можна було зрозуміти: зовні Маша була типовим представником вимираючої породи романтичних панночок, які все ще на ніч читають вірші.

      – Ні-чьо, – сказала Землепотрясна. – Письменників мама теж любить обсмоктувати. Булгакова твого поважає. Адже він вважав за свого вчителя Гоголя, а Гоголь, по суті, наклав на себе руки – до смерті заморив себе голодом. А всіх, хто покінчив із собою, мама збирає до свого каталогу. Я тобі на парі можу перерахувати сто письменників і поетів, що покінчили з собою. Хочеш? Маяковський. Цвєтаєва. Радищев. Хемінгуей. Цвейг. Гомер. Джек Лондон. Сафо… Говорили б, – перервалася вона, – про літературу вза-агалі. Але з якого дива ти раптом зібралася в нас жити? Розколюйся, врешті-решт! Що за каменюку ти носиш? – втретє спробувала Чуб докопатися до Машиної таємниці.

      Але Маша мовчки дивилася на свій рідний дім, до парадного якого приніс їх червоний мопед.

      Дивилася й боялася його.

      І тому втретє її Таємниця залишилася таємницею.

      – Якщо нас виженуть з Києвиць, – сказала вона, – ми не зможемо жити у Вежі. А я… не знаю, чи зможу повернутися додому. Мама не зрозуміє… я не зможу пояснити… і… я не знаю, що робити.

      Маша не стала сперечатися.

      Не стала нагадувати, що іще вчора Чуб запевняла: Машина мама – «янгол, янгол».

      Дочка «янгола» була зайнята – намагалася змусити себе зрушити з місця й увійти до під’їзду.

      – Не дрейф! Прорвемося! Перемога буде за нами! – засміялася Землепотрясна Даша, яка ніколи не втрачала гарного настрою більше ніж на п’ятнадцять хвилин. – Треба просто показати Суду твою матір, і вони одразу визнають нас чортівками, бісихами… А окрім того, це вже моя мати. Зараз вона дізнається, що значить мати нормальну дочку! Ходімо, – підштовхнула вона Машу до парадного. – Варіантів нема. Хочеш чи не хочеш, а треба дізнаватися, чи є в тебе відьми в роду. Це я беру на себе. Нагадай-но, як мою маму звати?

      – Ганна Миколаївна.

      Розділ четвертий, у якому мертві воскресають

      – Добридень, я ваша тітка, я приїхала з Києва й буду у вас жити!

Із кінофільму «Легке життя»

      – Добридень, Ганно Миколаївно? Я Даша Чуб! Ви мене пам'ятаєте?

      Огрядна руда жінка, яка відчинила їм двері, встигла полоснути очима блудну Машу.

      Але розкрити рота не встигла – Даша СКАЧАТЬ