Ворог народу. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Лікар Стокман. А на моїй стороні – право!

      Фру Стокман. Право, право! А що тобі з того, що воно на твоїй стороні, коли сили в тебе нема?

      Петра. Мамо!.. Як ти можеш говорити такі речі?!.

      Лікар Стокман. По-твоєму виходить, у вільному суспільстві нічого не значить мати на своїй стороні право? Дивна ти, Катрін! А крім того, хіба в мене в авангарді не стоїть незалежна преса, що має вільну думку, а за плечима – об’єднана більшість. Я гадаю – чимала сила!

      Фру Стокман. Але, Томасе, чи не думаєш ти!..

      Лікар Стокман. Чого я не думаю?

      Фру Стокман… іти проти свого брата, я хочу сказати.

      Лікар Стокман. А якого біса ти б хотіла? Що ж мені робити, якщо не відстоювати те, що є істина й право?

      Петра. І я тебе про це саме питаю.

      Фру Стокман. Жодної тобі від цього користи не буде. Як вони не хочуть – то вже не хочуть.

      Лікар Стокман. Ого, Катрін. Дай тільки час, тоді побачиш, що я здобуду цією війною.

      Фру Стокман. Здобудеш може те, що дістанеш відставку. Це ти можеш!

      Лікар Стокман. У всякім разі відбуду свій обов’язок перед людністю… перед суспільством. Я той, що вони називають ворогом суспільства!

      Фру Стокман. А перед своєю родиною, Томасе? Перед нами всіма тут у цій хаті? Невже ти думаєш, що цим відбуваєш свій обов’язок перед тими, про кого ти повинен дбати?

      Петра. Мамо, не думай ти, будь ласка, насамперед за нас!

      Фру Стокман. Тобі це легко казати. У крайньому разі ти можеш стояти на своїх ногах. Але ти подумай про хлоп’ят, Томасе, подумай трохи і про себе, та й про мене…

      Лікар Стокман. Я думаю, Катрін, що ти геть глузду відбилась. Якщо б я, як нікчемний боягуз, уклонився в ноги цьому Петерові та його клятій зграї, хіба б у мене могла бути хоч одна щаслива година в житті?

      Фру Стокман. Цього я не знаю, але хай бог боронить від такого щастя, яке на нас усіх чекає, якщо ти підеш на це діло. Знову зостанешся без хліба, без постійних прибутків. Здається, доволі ми цього зазнали за давніших часів. Згадай про це, Томасе, подумай, що тепер може бути.

      Лікар Стокман(бореться із собою і стискає кулаки). І щоб ці конторські запроданці могли витворяти таке з чесною, вільною людиною. Ну, хіба ж це не жахливо, Катрін?

      Фру Стокман. Правда, гріх таке вчинити з тобою, Томасе, це все так. Але хіба мало на віку всякої кривди доводиться терпіти! Ось і хлопці, Томасе! Глянь на них! Що з ними буде? Ні, ні, ти ніколи не зможеш…