Помилка. Светлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цій посудині-душі є мить, коли вона побачила свою дитину. Синок був таким крихітним і безпорадним. Напевно, він зараз голодний, інтуїтивно прагне відчути тепло материнського тіла. Швидше за все, немовляті дуже страшно раптом опинитися вирваним зі свого кокона, де йому було тепло, спокійно й надійно. Тепер він сам на сам із цим великим, страшним і жорстоким світом. Абсолютно один. Без мами. Як і вона зараз.

      Раптово Вероніка зрозуміла, чим заповнить порожнечу своєї посудини-душі. Вона наповнить її материнською любов’ю, наповнить настільки, наскільки не сповнювала жодна мати. Вона буде шалено любити свою дитину. Вона робитиме для сина все можливе й неможливе завжди, все життя, до останнього подиху, так, як робила її мама. Вероніка відчула себе настільки потрібною, що закричала на весь голос:

      – Де моя дитина?! Принесіть мені її негайно!

      Вероніка приклала немовля до грудей. Дитина жадібно потягнулася відкритим ротиком до соска й прицмокнула. Мати допомогла зловити груди, і малюк жадібно присмоктався. Вероніка відчула, як молоко приємним потоком пішло по протоках, даючи життєву силу новому життю, і просяяла щасливою материнською усмішкою.

      Розділ 15

      У середині червня Вероніка, як і планувала, закрила свій другий курс і накопичила гроші на красивий металевий хрест на могилу матері. Вона сама розробила його дизайн і замовила в майстерні. Залишалося тільки забрати замовлення, відвезти на цвинтар і встановити хрест із портретом і табличкою з написом. Назар узяв відпустку, і вони планували разом провести місяць у маминому будинку. Вероніка попросила тітку Валю знайти покупця на будинок, але поки такого не було, зате Уля примудрилася засадити їхній город, тому необхідно їхати й терміново його просапати. До того ж за Зіркою досі доглядала Уля, яка мала ось-ось народити.

      Вероніка не хотіла відкладати поїздку в рідне село ні на день. Коли Назар пішов отримувати відпускні гроші, вона поклала спати Микитку, а сама дістала велику валізу. Вероніка вирішила зібрати всі речі до приходу чоловіка. Насамперед вона поклала машинку для вирівнювання кришок. Як добре, що її десь дістав Назар! Тепер можна не думати, де роздобути кришки, щоб зробити заготовки на зиму. Можна просто взяти старі. Вероніка дістала зі столу цілий пакет кришок, кинула в торбу. Туди ж пішли цукор, лимонна кислота, сіль і спеції. Зверху Вероніка склала порожні банки. Потім вона спакувала речі Микитки, чоловіка і свої. Коли Назар повернувся додому, усе було готове до від’їзду. Вони забрали готовий, ще із запахом свіжої фарби хрест і попрямували в село.

      Дорогою Вероніка все думала, як вона проживе цей місяць у будинку матері – адже спогади ще такі живі. Їй дуже хотілося провести останні дні в рідному домі. Рано чи пізно знайдеться покупець, який назавжди займе в ньому місце і її, і матері. Він завезе свої речі, розставить свої меблі, напевно, зробить ремонт на свій смак, і з дому назавжди зникне запах колишніх господарів. Можливо, він зрубає їхню стару яблуню в саду й посадить нову. Цікаво, чи залишить СКАЧАТЬ