Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі. Світлана Журавель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Тетяни Горічевой, жодна з учасниць колективу альманаху «Жінка і Росія», за винятком Тетяни Мамонової, не сміли називати себе «феміністками».

      Члени жіночого дисидентського руху тісно співпрацювали з західними феміністками, як перебуваючи в СРСР, так і згодом будучи в еміграції. При цьому знайти спільну мову їм часто було складно через значні розбіжності християнської спрямованості радянських феміністок і принципової антирелігійної позиції західних.

      Фемінізм на Україні з'явився приблизно 137 років тому. У 1884 році в місті Івано-Франківську (тодішній – Станіслав) з'явилося «Товариство російських жінок». А у Львові регулярно збиралися «жіночі віче». Там вони завзято відстоювали рівні з чоловіками права на виборах, і вимагали у міської влади дозвіл на отримання вищої освіти.

      Пізніше жінки стали домагатися успіху в бізнесі і в політиці, все частіше піднімати питання про дискримінацію і тиск. Боротьба жінок за місце під сонцем привела до проблем в їх сім'ях – домашні обов'язки адже ніхто не відміняв… Чоловіки, в свою чергу, стали скаржитися на «непередбачуваного» суперника у вигляді жінки.

      Нині до фемінізму ставляться як до чогось негативного, недоручного. Не так вже й багато українок беруть на себе сміливість назватися «феміністками». Одним нав’язали думку, що феміністки – це «агресивні чоловіконенависниці». У інших причини простіші. Як написала одна учасниця дискусії в Інтернеті:

      «Мій улюблений до слова поцікавився, феміністка я чи ні, а як тільки я пустилася в розлогі міркування на цю тему, тут же перервав мене жорсткою фразою: «Я не хочу від тебе чути слово «фемінізм» по відношенню до себе! Інакше …».

      Як бачимо, милі жінки, завойовування незалежності давалося нам нелегко. Я сама застала той час, коли мої батьки виховували мене з домішками ідеології «кам'яного віку». І тільки тепер, навчаючись на власних помилках, я намагаюся виховувати вже своїх дітей – в дусі свободи і незалежності.

      Як виявилося на практиці, це не таке вже й легке завдання. Чому? Та тому, що саме моєму поколінню доводиться синтезувати в собі отримане виховання і нове бачення даного питання. І вже, виходячи з отриманого результату, прищеплювати правильне мислення своїм дітям.

      Насправді, якщо так подумати, виходячи з визначення «досконала особистість», жінці до сих пір не дано в повній мірі виховувати її в собі. На заваді цьому стоять залишки «забобонів» в в свідомості сучасного суспільства. Адже, ніхто не заперечить той факт, що ставлення чоловіків до нас жінок – декілька упереджене.

      Можливо тому, що вони міркують собі: «Якщо дати жінці розвиватися як незалежна особистість, то виникне загроза самим втратити свою незалежність, а жінки стануть панувати над ними». То чому ж тоді такий страх не виникає в них у чоловічому середовищі? Адже, не зважаючи на своє суперництво, вони всеж таки сприймають себе подібних як рівних і повноцінних собі…

      Я СКАЧАТЬ