Маска. Володимир Лис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вчора, – пробелькотіла Пелагея. – Ні, ваша милосте, сьогодні ми шукали, але ляльки не було.

      – Де шукали?

      – У дитячій кімнаті. Боже мій, в… в…

      Пелагея дивилася на неї божевільними очима.

      – Де? – губами, які враз помертвіли, мовби стали дерев’яними, спитала графиня.

      – В… в… спальні.

      – У спальні? Але ж…

      Так, спальня доньки тепер знаходилася поруч з їхньою. Двері не зачинялися на ніч, а з тієї кімнати, яку переобладнали під Ядзину спальню, до їхньої спальні був єдиний вихід.

      – Коли ви шукали?

      – Вранці. Ядзенька прокинулася і спитала, де лялька.

      – Тебе не здивувало, що ляльки не було?

      – Зд-здивувало. Але я подумала, що може… може…

      – Що – може?

      – Може, вона загубилася десь увечері.

      – Ввечері?

      Тепер і графиня згадала, що коли цілувала перед сном доньку, вона бачила, справді бачила на столику біля ліжечка ляльку. З цілими очима. З очима, які вранці хтось виколов. Або вночі, після того, як ляльку вкрали. Але як? Адже вночі вони не чули жодних звуків. Їхня спальня на другому поверсі. Якби хтось спробував відчинити вікно і залізти до нової спальні доньки, вони неодмінно почули б. Вранці ж вона встала, мимохідь поглянула на доньку, яка спала, і, щоб не розбудити її, пішла в туалетну, де її вмивали і причісували служниці.

      Але коли ж тоді і хто міг забрати ляльку? Невже тоді, коли вона займалася туалетом? Ядзеньку в їдальню, як звичайно, привела Пелагея. Матка Боска, невже Пелагея…

      – Тобі доведеться все розповісти, – якомога суворіше наказала вона няньці.

      – Що розповісти, ваша милосте?

      Напевне, Пелагея здивувалася такому незвичному тону. Але її зляканий вигляд лише підштовхнув графиню до рішучих дій.

      – Дивись мені в очі, – сказала вона суворо. – В очі, чуєш?

      – Чую, – прошепотіла Пелагея.

      – Це ти забрала ляльку зі спальні? – Графиня тепер справді дивилася в очі няньці. – Відповідай! Інакше зараз же підеш на стайню.

      – Ваша милосте… за що?

      Пелагея впала на коліна. Простягла руки до своєї пані. І раптом графиня Ядвіга побачила не благально випростані руки, а гілки пальми. Вона здригнулася, побачила себе в кімнаті, ось вона там стоїть. Щось іще намагалася згадати і не могла. Згадала трохи пізніше, коли, засоромившись своєї гарячковости і жорстокости та ледь не попросивши у служниці вибачення, йшла довгим коридором. Щось знову підштовхнуло її до злощасної зали. Ще здалеку побачила напіввідчинені двері. Зупинилася, подолала страх, який знову вчепився за неї гострими кігтями, і пішла далі.

      Ще раз зупинилася перед самим порогом. Заглянула до зали. Рішуче зайшла. Нікого… Посередині зали мирно зеленіла пальма, не було й ляльки, напевне, її вже забрала Пелагея. Але що ж привело її сюди? Її саму… Графиня Ядвіга ще раз подивилася СКАЧАТЬ