1984. Ми. Джордж Оруэлл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ начебто, у 1965 році. Часто бувало, що люди зникали на рік, а то і більше, і ніхто не знав, живі вони чи мертві, а потім раптово воно з'являлися, щоб публічно викрити себе. Ці троє зізналися у шпигунстві та змові з ворогом (на той момент ворогом теж була Євразія), розкраданні державних коштів, вбивствах різних провідних членів Партії, інтригах проти Партії та Старшого Брата та актах саботажу, в результаті яких загинули сотні тисяч невинних людей. Зізнавшись у всьому цьому, вони були помилувані, знову зараховані до лав Партії та призначені на посади, які лише на перший погляд здавалися важливими, але насправді взагалі не передбачали ніякої діяльності. Всі троє написали довгі жалюгідні та принизливі статті у «Таймс», де аналізували причини свого відступництва та обіцяли виправити становище.

      Через деякий час після їх звільнення Вінстон дійсно бачив усіх трьох у кафе «Каштан». Він згадав, з яким жахом і цікавістю спостерігав за ними краєм ока. Це були люди набагато старші за нього, релікти стародавнього світу, чи не останні свідки героїчного минулого Партії. Вони все ще випромінювали легку ауру підпільної боротьби і громадянської війни. У нього було відчуття (хоча вже тоді факти і дати ставали розмитими), що він знав їх імена ще задовго до появи Старшого Брата. Але також вони були злочинцями, ворогами, відступниками, приреченими на смерть протягом року або двох. Жодному з тих, хто хоч раз потрапив у руки Поліції Думок, не вдалося врятуватися. Це були ходячі трупи, які просто чекали своєї черги лягти у могилу.

      Столики біля них були порожніми. Було нерозумно навіть просто перебувати поруч з такими людьми. Вони сиділи у тиші, схилившись над склянками з джином, приправленим настоянкою гвоздики – фірмовим напоєм кафе. З усіх трьох саме Рузерфорд справив на Вінстона найбільше враження. Колись він був відомим карикатуристом, чиї різкі та безжальні ілюстрації допомагали підтримувати громадський запал під час революції. Навіть зараз, через багато років, його карикатури періодично з'являлися в «Таймс». Хоча тепер вони були напрочуд млявими і непереконливими, така собі жалюгідна імітація його колишнього стилю. Їх темою завжди були пережитки старих часів – багатоквартирні будинки, одвічно голодні діти, вуличні сутички, капіталісти у циліндрах, які навіть стоячи на барикадах, здавалося, все ще чіплялися за свої циліндри, наче демонструючи марні спроби чіплятися за минуле. Рузерфорд виглядав доволі грізно зі своєю гривою брудного сивого волосся, зморшкуватим обличчям і товстими губами. Свого часу він, мабуть, був надзвичайно сильний, але тепер його величезне тіло було згорбленим, в'ялим і огрядним. Здавалося, він руйнувався на очах, як гора під час зсуву.

      Все це було десь о п'ятнадцятій годині. В такий час на вулицях завжди було порожньо. Вінстон вже не міг згадати, як сам опинився у кафе в такий час. Там майже нікого не було. З телеекранів лунала різка металева музика. Троє чоловіків сиділи у кутку зали майже нерухомо. Вони не розмовляли один з одним. Офіціант без команди СКАЧАТЬ