Пер Ґінт. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ назад в хащі. За нею хлопчисько, жбурнувши фляжкою в Пера Ґінта.

      Пер Ґінт: (після довгої мовчанки)

      «Покинь, зверни!» – казав Кривий. Так, так!

      Розсипався терем царський. Між вами

      Піднявся мур стрімкий, непроходимий…

      Усе кругом противне і безцільне…

      Покинь, зверни! Не йти ж мені пробоєм,

      Шукати стежки, що веде до неї.

      Не найду… Справді, щоб не було стежки?

      Читав колись я десь про каяття,

      Та де, коли, що було там? Тут книжки

      Нема, а я забув слова і мисли…

      Ніхто мені в пустім, безлюднім лісі

      Цього закляття не повість. Мій Боже!

      Покута. Що ж – для цього треба літ,

      Життя цілого треба – ех, як нудно!

      Розбити все, що ясне і промінне

      Й куски докупи братися ліпить?

      Так можна скрипку склеїти, та дзвін

      Розбитий, вже ніколи не задзвонить,

      Квітки, ногами стоптані, не встануть.

      Та ні – це ж привид, неприємний сон,

      Тепер він зник з очей, та з серця

      Хіба він зникне? Піде вслід за мною,

      Забрудить все довкола і споганить…

      Невже ж і Інгрид й три лісні повії

      Прийдуть і схочуть, щоб я їх носив,

      Вгору піднявши, на руках, мов сонце?

      Покинь, зверни! Хай будуть твої руки

      Немов найвищі в тім лісі смереки,

      То ще заблизько ти б її тримав,

      То ще би власним брудом забагнив.

      Значиться – треба обійти, минути,

      Піти без втрати, як немає жнив,

      Стрясти мов порох з себе і забути…

      (Робить кілька кроків у напрямку хати, але зупиняється)

      Ввійти по всім тім без лиця, без чести,

      Тягти думок брудних огидні шмати,

      Брехать, слова пусті, нещирі плести,

      Піти на сповідь й правди не казати?

      (Відкидає сокиру геть)

      Свята хвилина. Йти й руками тими,

      Її торкнувшись, образити святість?

      Сольвейга: (на порозі)

      Вертаєш?

      Пер Ґінт: (пів голосом) Боком.

      Сольвейга: Як?

      Пер Ґінт: Зажди, дитино.

      Робота в мене довга і важка.

      Сольвейга: Піду й поможу; в парі скорше піде.

      Пер Ґінт: Остань на місці, сам скінчити мушу.

      Сольвейга: Не забарися!

      Пер Ґінт: Жди мене. Прийду

      Зараз чи згодом – жди мене.

      Сольвейга: Я жду!

      Пер Ґінт іде в ліс. Сольвейга стоїть на порозі.

      IV. Картина

      Кімната Ози. Вечір. У каміні горить багаття. На кріслі біля ліжка лежить кіт. Оза лежить на ліжку й неспокійно водить руками по покривалу.

      Оза: Невже ж він СКАЧАТЬ