Ключі Марії. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Весь час повторювала ті самі слова, але ніхто не розумів, що вона каже. Один лише брат Лука розпізнав мову – арамейську – і став її розпитувати, а вона ж пояснила, що ховається від ворогів.

      – Хто ваші вороги? – запитав брат Лука.

      – Король Балдуїн, – промовила вона дуже приємним голосом, що нагадував спів пташок і дзюркіт срібного ручаю.

      – Що він хоче від вас?

      – Хоче забрати до свого замку.

      – Але хто ви? Як вас звуть?

      – Марія.

      – Гаразд, ми вас врятуємо, – сказав рішуче князь.

      Ми підібрали для неї вбрання сарацинського лицаря, вона сховала волосся під шоломом, а на плечі накинула наш чорний плащ із білим хрестом і капузою. Скидалася тепер на юного джуру. Я посадив її перед себе на коня, а відтак ми рушили в дорогу, все ще чуючи в собі значні сили. Діва просила не брати її до Єрусалима, але ми переконали її, що з нами їй нічого не загрожує, ніхто в ній не упізнає панни. В Єрусалимі ми збиралися перебути кілька днів, отримати в короля гроші на дорогу назад і вернутися додому. Дванадцять років, які ми провели на Святій землі, видавалися нам вічністю.

      Пополудні ми побачили попереду густу куряву й подумали, що то знову сарацини. Ми спішилися, стали колом, зайнявши бойову стійку та взявши панну всередину, але вона оголила сарацинського меча і стала поруч з нами. Ми з тривогою вдивлялися в клуби піску, що здіймалися вгору, кружляли вихором і опадали, тупіт коней поступово наростав, а сонце сліпило нам очі. І коли нарешті з тієї куряви вигулькнули хрестоносці короля на чолі з лицарем Етьєном, ми з полегкістю зітхнули. А лицарі привітали нас, і Етьєн сказав:

      – Коли ми здалеку побачили ваш бойовий шик, то зрозуміли, що ви наші. Звідки ви йдете?

      – З Назарета.

      – Чи не траплялася вам діва з довгим волоссям?

      – Ні, не бачили ми жодної діви, – заперечив князь Ігор і, випереджаючи кожного з нас, запитав: – А що з нею?

      – Шукаємо її, – сказав Етьєн, пильно вглядаючись у наші обличчя.

      – Хто вона? – запитав князь.

      – Полонянка королівська. Втекла учора.

      – Гаразд, якщо натрапимо на неї, то що маємо робити?

      – Схопити і припровадити до Єрусалима.

      По цих словах кожен вирушив своєю дорогою.

      – Авжеж, – промовив брат Лука, – найкраща для вас, панно, схованка саме Єрусалим. Де-де, а там вас ніхто не шукатиме.

      Коли ж ми піднялися на останню гору, нам відкрився мальовничий краєвид з оливковими гаями, які підступали до мурів міста, з високими пальмами, що пишалися щедрими гронами дактилів, а під ними розташовувалися каравани верблюдів і білі намети купців. Там вирувало життя, лунало безліч голосів на безлічі мов, і ніщо не нагадувало про кров, смерть і руїну, все це відступило в глибини пам’яті. А з-понад мурів виднілися бані церков з золотими хрестами, високі вежі, СКАЧАТЬ