Хіба ревуть воли, як ясла повні? (збірник). Панас Мирний

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Чіпка – став бігати, то вибіжить було з двору на вигін, та прямо до дітвори так і чеше. Так же й дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть… Недурно пани своїм родом величаються. На селі теж розпитують – хто якого роду… Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився – чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу – честь. Тим на селі й питають: чи «чесного» роду? А тоді вже й братаються… Чіпка був «виродок»… Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися…

      – Виродок іде! – кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий, миршавенький хлопчик.

      – Зàпорток! – підхопить другий… – Ходім до його!

      Побіжать, оступлять кругом. То це ззаду хто-небудь і скубне Чіпку за чорне волосся. Окрутнеться Чіпка, насупить брови, скривиться, тільки очима світить… Злі Чіпчині очі, та недобрі й діти, що довели до того. Понуро й гостро дивиться на них Чіпка. А ті – за боки беруться зо сміху…

      – Чіпко! де ти взявся? – смикнувши Чіпку за полу, питає хто з хлопців.

      Мовчить Чіпка, – сопе.

      – Ти з яйця вилупився?! – знову другий…

      Усі зареготались. Чіпка похнюпить голову, потупить в землю очі, копирсає нігтем під нігтем.

      – Ні!.. мене бабуся на вгороді піймала… в бур’яні, – одмовляє понуро та все копирсає під нігтем…

      Регіт – аж вигін розлягається…

      – Так ти, Чіпко, з бур’яну взявсь?..

      – Ні…

      – А де ж твій батько, коли ти не з бур’яну?

      – Не знаю…

      – То-то й є… ти байстрюк!..

      – Брешеш!.. – зиркнув, як той вовк, Чіпка.

      – А хто ж ти?

      – Я… Чіпка.

      – Ти – Чепіга, а не Чіпка! – крикне хто з середини – і вскубне Чіпку…

      – Чого ти скубешся? – з плачем вимовля Чіпка. – Постій, я бабусі скажу, – вона тобі дасть!

      – Боюсь я твоєї бабусі, – куди ж пак! – одказує хлопець, та й знову вскубне.

      За ним другий, третій. Повертається Чіпка на всі боки в крузі, як ведмідь на цепу, а хлопці регочуться та за чуприну смичуть – аж поки не розплачеться Чіпка. Тоді візьмуть та й проженуть його геть.

      Іде Чіпка додому, – іде та й плаче.

      – Чого ти, Чіпко, плачеш? – стріва Оришка.

      Чіпка жаліється, плаче… Бере його Оришка за руку, поведе в хату, почне умовляти.

      – Не ходи туди, сину! Не ходи, моя дитино! Бач, які то лихі діти: б’ють тебе, малого, зобижають… Не ходи!..

      Утишиться трохи Чіпка, сяде на колінах у баби або приляже головкою. Щоб забавити дитину, почне йому баба казочку про рябеньку курочку або про горобця – доброго молодця… Чіпка слухає – й дума: «І чого отой дід з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?.. І чому тій билині зразу не поколихати горобця – доброго молодця?!.»

      Дуже СКАЧАТЬ