Пустоцвiт. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Петрівна подзвонила, на порозі миттю з'явилася фрейліна.

      – От що, миленька, піди-но до Малого кабінету і принеси звідти портрет, що лежить там на самому краєчку столу.

      – Праворуч чи ліворуч? Угорі чи знизу, Ваша Імператорська Величність?

      Єлизавета Петрівна мовчки подивилась на Сен-Жермена.

      – Праворуч зверху, – уточнив граф.

      – Ти чула? Праворуч зверху. Неси негайно!

      Фрейліна зробила кніксен і вийшла. Настала напружена пауза, під час якої імператриця й граф завмерли в очікуванні.

      Нарешті в коридорі знову зацокотіли підбори: повернулася фрейліна, що принесла портрет Софії-Фредеріки-Августи Анхальт-Цербстської. Портрет був явно не з кращих, у бідній оправі без усіляких прикрас, до того ж відправили його в напівсирому вигляді, тому зображення принцеси було геть спотворене.

      – Це той самий портрет? – про всяк випадок перепитала государиня у фрейліни.

      – Той самий, Ваша Імператорська Величність.

      – Той, що лежав?..

      – Праворуч зверху, як ви й попросили.

      Сказати, що імператриця була вражена – це не сказати нічого. Вона й подумати не могла, що в зазначеному Сен-Жерменом місці перебував портрет дочки Йоганни-Єлизавети Ґолштин-Ґотторпської! На що це все схоже?! Що за комедія?! Хіба ж можна серйозно розглядати кандидатуру Софії-Фредеріки-Августи Анхальт-Цербстської як претендентки на роль Великої княгині?..

      Це ж якесь суцільне непорозуміння! Єлизавета Петрівна одержала вітання від принцеси Ґолштин-Ґотторпської з нагоди сходження на російський престол, у відповідь надіслала короткого листа зі словами подяки. Однак цього здалося замало, й государиня відправила на пам'ять Йоганні-Єлизаветі, сестрі свого передчасно померлого й довго оплакуваного нареченого, власний портрет у перлах і діамантах. У відповідь же одержала оцей самий портретик дочки Йоганни-Єлизавети – Софії-Фредеріки-Августи Анхальт-Цербстської. І негайно відклала мініатюру вбік, оскільки не мала наміру всерйоз розглядати цю кандидатуру…

      Непорозуміння, суцільне непорозуміння!

      – Отакої… – промимрила Єлизавета Петрівна.

      – А що, хіба Софія-Фредеріка-Августа – це поганий вибір? У рідні геть принци й принцеси. До того ж із пруссько-литовських князівств, як і напророкували зірки.

      – Але ж Христиан-Август Анхальт-Цербстський зі своєю Йоганною-Єлизаветою Ґолштин-Ґотторпською бідні як церковні миші!!!

      – Зате ви казково багаті, – парирував Сен-Жермен.

      – Подейкують, Софія-Фредеріка-Августа зухвала й нестримана…

      – Та й у Петра Федоровича характер не цукровий…

      – Вона до того ж віри чи то католицької, чи лютеранської…

      – Набагато важливіше, що вона розумна й цілеспрямована. А віру принцеса змінить, якщо виникне необхідність. Ви, матінко, перед нею тільки мету поставте й результатів чекайте. От скажіть, яка у вас мета?

      – Ну, СКАЧАТЬ