Мисливські усмішки. Остап Вишня
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мисливські усмішки - Остап Вишня страница 3

СКАЧАТЬ бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати. Та куди вам? Де співають, – там і я! Де говорять, – там і я! Де засідають, – там і я! Державний муж, одне слово.

      Громадянська війна.

      Брав участь. Летить шрапнель, а я ховаюсь.

      Весь тягар громадянської війни переніс. І в черзі по пайки стояв, і дрова саночками возив, і городи копав. А найтяжче було нести два пуди борошна з Лаври аж на Гоголівську вулицю, в Києві. «Собачою тропою» ніс, а потім Шевченківським бульваром. І кректав, стогнав, і сідав, і присідав. А таки доніс. Не кинув «здобутків революції».

      Тяжко було, але «ми перемогли».

      Ну, а потім під’їхала «платформа», мене й посадили{7}.

      Потім випустили, але я вже з «платформи» не злазив. Нема дурних.

      Книга, що найсильніше на мене враження зробила в моїм житті, – це «Катехізис»{8} Філарета{9}. До чого ж против на книжка! Ще якби так – прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то – напам’ять. А хай їй грець! Найдужче вона мені втямки далася.

      Книжки я любив змалку. Пам’ятаю, як попався мені Соломонів «Оракул»{10}. Цілими днями сидів над ним та кульку з хліба пускав на оте коло з числами різними. Пускаю, аж у голові макітриться, поки прийде мати, вхопить того «Оракула» та по голові – трах! Тоді тільки й кину.

      Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками..

      Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить.

      Не любив «Руського паломника»{11}, що його років двадцять підряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у штанях.

      А решта книг читалося нічого собі.

      Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського{12} (Чого я був у Кам’янці, питаєте? Та того ж, що й ви!). Почав з фейлетону.

      Часто мене запитують, де я мову свою взяв.

      Мову свою я взяв з маминої циці. Це – невичерпне джерело мовне.

      Зверніть увагу на це, матері, і ваших діточок ніколи не доведеться українізувати.

      Хто вивершив мову? Робота. Робота і вказівки А. Ю. Кримського{13} та Модеста Пилиповича Левицького{14}, що з ними я мав щасливу нагоду працювати і про яких я завжди згадую з почуттям глибокої подяки.

      Жив я в Києві. В Харків «мене переїхали» 1920 року, в жовтні місяці, а в квітні місяці 1921 року почав я працювати у «Вістях» з Вас. Блакитним{15}.

      У «Вістях» почав я працювати за перекладача. Робота серйозна, робота відповідальна, робота тяжка, бо доводилося-таки як слід пріти над газетними отими перекладами.

      Перекладав я, перекладав, а потім думаю собі:

      «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати!! А потім – письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації не СКАЧАТЬ

<p>7</p>

…мене й посадили. – Після повернення П. М. Губенка у 1920 р. із Кам’янця-Подільського, куди він виїжджав із Центральною Радою, до захопленого більшовиками Києва, його заарештовано й перевезено до столичного Харкова («В Харків “мене переїхали” 1920 року, в жовтні місяці…»). Через недоведення слідством злочинних намірів у діях письменника в період його співпраці з Центральною Радою П. М. Губенка було звільнено з-під арешту й завдяки клопотанню В. М. Блакитного влаштовано на роботу в газеті «Вісті ВУЦВК», яка виходила в Харкові в 1920–1934 рр., а в Києві в 1919, 1934–1941 рр.

<p>8</p>

«Катехізис» – посібник для початкового вивчення основ християнського віровчення.

<p>9</p>

Філарет (Дроздов Василь Михайлович, 1782–1867) – московський митрополит, автор посібника «Пространный катехизис».

<p>10</p>

Соломонів «Оракул» – збірник афоризмів і загадок ізраїльсько-іудейського царя Соломона (? – 928 р. до н. е.).

<p>11</p>

«Русский паломник» – ілюстроване видання.

<p>12</p>

Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського. – Ідеться про публікацію перших фейлетонів письменника в кам’янець-подільських газетах «Народна воля» і «Трудова громада».

<p>13</p>

Кримський Агатангел Юхимович (1871–1942) – український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік УАН (з 1918 р.).

<p>14</p>

Левицький Модест Пилипович (1866–1932) – український письменник, лікар, педагог.

<p>15</p>

Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище – Елланський; 1894–1925) – український письменник.