Lustrum. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наділена делікатністю, вона мала рідкісну здатність дивитись в саму суть питання, про що б не ішлося – про якусь проблему чи про людину. І вона ніколи не соромилася говорити те, що думає.

      Розпочну з того, що Цицерон, аби дарма не турбувати свою дружину, не розказав їй про те, що Катіліна заприсягся його вбити. Та, що було характерним, Теренція, будучи жінкою розумною та проникливою, дуже скоро сама про все дізналася. Як дружина консула, вона була покровителькою культу Доброї Богині. Не скажу, що це означало – бо все, що мало якийсь стосунок до цієї богині та її храму, сповненого зміями, ретельно приховувалося від чоловіків. Все, що мені відомо, це те, що одного разу до Теренції прийшла одна з жриць цієї богині – жінка з шляхетної родини та вірна громадянка – прийшла вся заплакана та попередила, що життю Цицерона загрожує небезпека, та що йому варто бути напоготові. Сказати щось окрім цього вона відмовилася. Та Теренція не могла цього так залишити, і завдяки комбінації з лестощів, благань та погроз – комбінації, яка і самому Цицерону зробила б честь – крок за кроком витягла з цієї жінки всю правду. Потім вона змусила нещасну прийти до будинку Цицерона та про все розказати консулу.

      Одного разу я працював разом з Цицероном в його кабінеті, аж двері різко відчинилися та в кімнату залетіла Теренція – вона не постукала, втім, вона ніколи цього не робила. Теренція, яка була багатшою за свого чоловіка та мала більш шляхетне походження, віддавала перевагу тому, аби не вести розмов на тему: «Хто в домі хазяїн?» Натомість вона оголосила:

      – Прийшов дехто, з ким ти маєш поговорити.

      – Не зараз, – відповідав Цицерон, не відводячи погляду від своєї роботи. – Нехай пізніше зайдуть.

      Та Теренція наполягала.

      – Це… – і вона назвала ім’я, яке я не назву, – не заради тієї жінки (вона давно вже померла), але заради її нащадків.

      – І навіщо мені з нею зустрічатися? – пробуркотів Цицерон, вперше кидаючи на дружину незадоволений погляд. Тут він усвідомив, що Теренція не відступить, і сказав вже іншим тоном: – Що таке, жінко? Що сталося?

      – Ти маєш все почути сам, – Теренція відійшла в бік, і ми побачили панянку рідкісної вроди, хоча краса її вже й почала в’янути. Очі її були заплаканими. Я хотів піти, але Теренція впевненим голосом наказала мені лишитися.

      – Це найкращий у світі стенографіст, – пояснила вона гості. – І йому можна цілком довіряти. Якщо він дозволить собі пробовтатися, я накажу з нього живого зняти шкіру, – Теренція кинула на мене такий погляд, що я одразу усвідомив: так воно неодмінно й станеться.

      Ця зустріч була однаково незручною як для Цицерона, який був пуританином у душі, так і для цієї жінки, якій під тиском Теренції довелося зізнатися, що вона ось вже декілька років – коханка Квінта Курія. Це був розпусний сенатор, друг Катіліни. Вже колись вигнаний з Сенату через банкрутство та розпусту, він був упевнений, що й за наступного перепису сенаторів його теж СКАЧАТЬ