Стріла часу, або Природа злочину. Мартин Эмис
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Стріла часу, або Природа злочину - Мартин Эмис страница 9

СКАЧАТЬ буфетів, як у ЦМО. Гадаю, недобре, коли всі їдять одне й те саме. Я знаю, що в нас немає вибору, бо пожива береться з каналізації, хоча насправді системи бувають кращі, а бувають і гірші. Мене нудить, коли я бачу, як вони те все вичерпують із себе й заповнюють тарілки – їх там двадцять чи тридцять осіб – одним і тим самим… У кризових центрах і притулках жінки переховуються від своїх рятівників. Кризовий центр не просто так називається. Якщо вам потрібна криза, записуйтесь. Шрами, садна, підбиті очі стають помітнішими, бузково-синіми, але тоді в екстазі розпачу жінкам час повертатися до чоловіків, які враз вилікують їх. Деяким потрібне більш фахове лікування. Вони дибають геть і лягають у парку, в підвалі або деінде, доки не з’являться чоловіки і не зґвалтують їх – і тоді вони оклигують. «З ними, в дідька, – каже бридкий санітар Бред, – нічого не сталося такого (це він про жінок у притулку), чого не можна вилікувати шестидюймовим бананом». Тод похмурніє у відповідь. Я теж терпіти не можу Бреда, однак, хоч мені й неприємно це визнавати, іноді він має рацію. Як це так у світі складається, що такі, як Бред, можуть мати рацію?

      Я не в усьому погоджуюся з Тодом. Далебі не в усьому. Наприклад, він погано ставиться до сутенерів. Сутенери – видатні особистості, які, окрім іншого, додають міському пейзажу барв своїм одягом у стилі «зут»[3] і автівками. Де ті сіромахи поділися б без своїх сутенерів, які купають їх у грошах і нічого не просять натомість? Зовсім не те, що Тод зі своїм ніжним милосердям. Він ходить туди ятрити їм рани. І квапливо задкує, доки не з’явився багатостраждальний сутенер і не привів їх до тями своїми п’ястками в перснях. Поки він працює, немовля в колисці біля ліжка перестає плакати і засинає спокійним янголятком, знаючи, що прийшов сутенер.

      Айрін і далі регулярно телефонує, але мені не слід плекати якісь надії. Я гадав, що вона помалу йде на зближення. Та ба. Вона знову заповзялася на нас. Казна-чого. Щось ми не так сказали?

      Але певний оптимізм вселяє вже те, як Тод позирає на жінок на вулиці. Тепер його погляд спрямовується саме туди, куди я хочу. Наші імперативи і пріоритети не в усьому збігаються, проте частково – так. Нам подобаються жінки одного типу – жіночні. Спершу Тод дивиться на обличчя, потім на груди, потім на низ живота. Якщо він дивиться зі спини, то послідовність така: волосся, талія, сідниці. Ногами ми обидва нібито не цікавимося, але мені хотілося б розгледіти ноги прискіпливіше. Ще мене дратує те, скільки часу Тод приділяє кожній частині. Замало уваги він приділяє обличчю. Просто швидко перебігає очима. А я хотів би затриматися на обличчі. Можливо, етикет не дозволяє. Однак я трохи збадьорився. Навряд чи це запаморочення, коли я намагаюся побачити те, на що він не дивиться, дивитися на те, чого він не бачить.

      Наші городні роботи, здається, до невпізнання пожвавили наші заняття сексом із самими собою. Відсутній складник, додаткову сутність слід шукати в туалеті. Або у смітнику.

      Де б ми з Тодом були без туалету? І без усього цього СКАЧАТЬ

<p>3</p>

Мішкуваті штани, піджак до колін.