Обирай себе. Як подолати страх та сумніви на шляху до повноцінного життя. Эмбер Рэй

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ суспільство в пошуках істинної правди, ми натрапляємо на три «с»: сміливість, самоаналіз, співчуття, які тут, щоб бути нашими провідниками. Мені подобається називати їх помічниками цікавості.

      Три «с» для кращого розуміння себе

      1. Сміливість. Дискомфорт – це заклик бути сміливими. Сміливість не означає повну відсутність дискомфорту – навпаки, вона вимагає дискомфорту. Сміливість крокує пліч-о-пліч із дискомфортом, коли ми позбуваємося міфів про тривогу, щоб віднайти себе справжніх. Сміливість каже: «Це складно. Це страшно. Я не дуже хочу туди йти. Але я піду, хоч би що там було. Я знаю, що це допоможе мені наблизитися до себе».

      2. Самоаналіз. Це мистецтво помічати, що ми відчуваємо: ми збуджені, емоції вирують, тіло напружується, щось виходить з-під контролю, – а потім замислюватися, як ці почуття пов’язані з переконаннями чи думками. Самоаналіз запитує: «Про що ти думав(-ла), коли відчув(-ла) це? Яку історію розповідав(-ла) собі? Що стало пусковим механізмом? Звідки це переконання?»

      3. Співчуття. Занурюватися в поведінкові моделі, які нас здушують, може бути спочатку непросто. Саме тут на допомогу приходить самоспівчуття. Співчуття каже: «Ти людина. Тебе люблять. Я тут із тобою, хоч би що трапилося». Усі ми є результатом багатьох поколінь глибоко вкорінених історій, і всі ми намагаємося чинити якнайкраще відповідно до власного рівня свідомості. Співчуття нагадує нам плекати емпатію до нас самих і до ближніх, адже всі ми маємо справу з власними руйнівними моделями: відчуттям недостойності, соромом, почуттям провини, образою та болем.

      За допомогою сміливості, самоаналізу й співчуття кожна мить стає можливістю краще зрозуміти себе. Стає запрошенням зробити крок до цілісного розуміння, хто ти насправді.

      Частина друга

      Мiфи про тривогу

      «Я роблю те, що мені “слід робити”, і це нестерпно»: примус

      Щоразу під час виступів я зустрічаю багато жінок і чоловіків, які, попри різні обставини, запитують те саме:

      Я відчуваю, що в моєму житті чогось не вистачає. Я роблю те, що насправді не хочу робити, але вважаю, що мені слід це робити. Це не так уже й жахливо і навіть має певні переваги, але насправді, коли я повністю чесний із собою, я почуваюся загнаним, наляканим і застряглим. Навколо так багато людей, яких я боюся образити чи розчарувати, і це мене бентежить іще біл ьше. Що мені робити, Ембер?

      Я сама невтомно боролася із цим запитанням, коли в мене були дуже хороше й комфортне життя та ідеальна робота, яку я любила, проте водночас відчувала, що вона насправді не для мене.

      Із самою роботою було все гаразд. Я працювала з чудовими людьми, яких поважала та цінувала. Мала справу з брендами, що вважалися «престижними». Моя робота надихала мене, давала енергію й достатньо викликів. Люди називали мене щасливицею і пророчили «надзвичайний успіх». Я насолоджувалася роботою, проте не на повну. Коли я зупинилася й чесно поговорила із собою, то почула дуже чіткий СКАЧАТЬ