Обирай себе. Як подолати страх та сумніви на шляху до повноцінного життя. Эмбер Рэй
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Обирай себе. Як подолати страх та сумніви на шляху до повноцінного життя - Эмбер Рэй страница 4

СКАЧАТЬ немало часу, перш ніж я усвідомила, що голос тривоги не істинний, насправді він дуже далекий від істинного, і якщо його слухати, то він вестиме тебе все далі й далі від справжньої істини, яка перебуває всередині.

      Я нарешті перестала так серйозно сприймати тривогу, коли усвідомила, що насправді це пристрій блокування. Механізм у нашому мозку, розроблений застерегти нас від надто ризикованих чи надто незручних вчинків (тобто вчинків, які є чудовими, значущими, вартісними… тими, які змінюють життя). Відкинувши довгі та нудні казки про недостойність, недостатність, перфекціонізм, сором, а також свої переконання про те, ким мені «слід» бути, я віднайшла інший голос. Набагато добріший, співчутливіший та допитливіший. Голос, який хоче, щоб у нас усе вийшло, щоб нас побачили, щоб ми втілили найзаповітніші мрії. Голос, який повною мірою знає, що для нас істинне. І це голос цікавості.

      Цікавість знає, на що ми спроможні, і її обов’язок – підштовхувати нас дедалі ближче до тих, ким ми були, перш ніж світ нав’язав нам своє бачення. Цікавість допомагає нам розрізняти негативні переконання, які ми успадкували чи вигадали, та історії, які відкликаються всередині.

      Я бачу тебе. Ти вартий цього! Ти достатньо хороший. Уперед! Так. Мені цікаво…

      Коли тривога каже: «Хто ти в біса такий(-а), щоб робити це?» – цікавість скандує: «Хто, як не ти?»

      Коли тривога крутить носом, заявляючи: «Ти ж не збираєшся насправді це казати, так?» – цікавість дуже чітко констатує: «Ти тут, щоб розповідати свою правду. Сьогодні. Завтра. Завжди. Чи те, що ти збираєшся зараз сказати, відображає твою правду?»

      І коли тривога починає грати ту саму платівку осуду, страху й хвилювання знову і знову, цікавість може вгамувати її, сказавши: «Привіт, осуде, я тебе бачу. Агов, страху, я тебе бачу. Гей, хвилювання, я тебе бачу. Я розумію, що ви намагаєтеся нас убезпечити, і поважаю це. Але в нас зараз важлива пригода, і вам заборонено прокладати маршрут».

      Тривога й цікавість постійно спрямовують нас подалі або підштовхують ближче до того, ким ми насправді є і що маємо дати світові. Щодня й щохвилини ми робимо вибір, кого слухати – тривогу чи цікавість.

      Кого оберете ви?

      Щоразу, коли я запитую про це людей, усі, безперечно, обирають цікавість.

      Але прислухатися до цікавості так само важливо, як і поважати тривогу. Чому? Бо не всяка тривога шкідлива.

      Не всяка тривога шкідлива. Може бути корисна

      Торік, коли я закінчила виступ про тривогу й цікавість, одна жінка зустріла мене біля сцени й сказала: «Мій тато завжди казав мені, що дев’яносто відсотків того, про що я хвилююся, ніколи не стається. Я відповідала: це через те, що мене це турбує і я шукаю вирішення».

      Ми засміялися.

      І в цьому полягає суть: не всяка тривога є шкідливою. Може бути корисна. Іноді.

      Голос тривоги може виражатися у два способи: як отруйна тривога або як корисна тривога.

      Отруйна тривога – це безжалісні циклічні думки, які паралізують і не дають діяти чи рухатися СКАЧАТЬ