Гніздо Кажана. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кажановського виносять речі, а всередині в неї піднявся справжній тобі вихор, де все волало й кричало від гострого та відчайного небажання їхати у те гніздо кляте, та ще що не бажалося сильніше – то ставати дружиною Романа Кажановського. Єдине, чого жадала зараз, – це полишитися у спокої. Аби дали їй можливість полишитися наодинці з власним болем, перетравити відносини Назара з Томочкою, котрі вразили її набагато сильніше, ніж вона того собі бажала. Але такої можливості в неї не малося, як не малося й можливості відмовитися від Кажановського. Тільки не з маман. З маман краще буде мовчати й ні єдиним словом, ні єдиним поглядом не видавати того, як відчайно не бажається їй виходити заміж за Кажановського.

      Маман смикнула її за рукав сукні.

      – Елізо, ти чому заклякла? Поїхали!

      Мов прокинувшись від сну, Ліза зітхнула й покірливо попрямувала за маман до дверей. На вулиці на них уже чекав Кажановський, що стояв біля великої карети, – як завжди гарно одягнений, свіжий та всміхнений, з самовпевненим виглядом заможної, дуже заможної людини. Аристократ – ось що просилося до думки при першому погляді на нього, й єдине, на думку маман, чого йому не вистачало, – то дворянської крові у жилах, але діти його, коли поберуться вони з Лізою, таку кров уже матимуть. Він чемно, галантно вклонився маман, сковзнув поглядом по червоному від ніяковіння личку Мері, але на блідому обличчі Лізи його погляд зупинився на довгу мить, й майнуло щось у його очах незрозуміле.

      – Елізо!

      Теплі, чоловічі вуста торкнулися її руки поцілунком, а вона, невідомо й чому, ледь стримала себе, аби не висмикнути руку. Що це з нею? Всі святі вгодники, їй же жити з цією людиною все своє життя, ділити з ним постіль, народжувати йому дітей, зустрічати з ним старість… І раніш не видавався він їй таким, як зараз, а зараз просто щось трапилося з нею, певно, що то була недоречна туга, жаль за Назаром, бажання повернутися до нього, котре прокинулося в ній так невчасно. Не час про це думати, та про таке думати вона вже взагалі не мала би, не зараз, коли має їхати до його – нареченого свого – будинку, коли погодилася стати йому дружиною. Вона дала згоду, вона мала це зробити заради добробуту своєї родини, зрештою, заради Мері, котра аж ніяк не повинна жити у жахливих кімнатах удови Громової, не повинна страждати у злигоднях тільки тому, що батько їхній підпався під ганебну слабкість, й те, що Ліза – бажає чи не бажає, – то не було вже так важливо. Вона мала терпіти.

      Кажановський допоміг забратися до карети спочатку Ванді Семенівні, бабусі Лізи, потім маман із Мері, а коли дійшла черга до застиглої Лізи, то він не подав їй руки, як іншим жінкам, а легко вхопив її за тонкий стан міцною рукою й підняв над землею. Від несподіванки вона вхопилася за його широкі плечі, поглянула вниз і зовсім поряд побачила його сірі очі, котрі зараз потемнілися до кольору грозової хмари.

      – Я буду рахувати кожен день до нашого весілля, – прошепотів він тихо, так тихо, аби почула лиш вона одна, й вправним рухом підсадовив СКАЧАТЬ