Фрея із Семи Островів. Джозеф Конрад

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Хоч би що там було, бриг був повністю справним, як того дня, коли його вперше спустили на воду. Він плавав-літав, як відьма, добре слухався керма, немов маленька гичка, ходив під вітрилами, як чарівне судно, і, подібно до красивих жінок, які прославилися в історії своїм бурхливим життям, здавалося, зберігав секрет вічної молодості. Тому нічого неприродного не було в тому, що Джаспер Аллен поводився з ним, як закоханий. Таке поводження повернуло бригу блиск його краси. Джаспер покрив його кількома шарами кращої білої фарби так дбайливо, майстерно, артистично накладеної й підтримуваної в такій чистоті його заляканим екіпажем із добірних малайців, що дорогоцінна емаль, якою користуються ювеліри для своїх виробів, не могла мати кращий вигляд і бути ніжнішою на дотик. Вузька позолочена облямівка оперізувала його витончений корпус, і своєю красою бриг легко затьмарював будь-яку професійну яхту для прогулянок, що колись з’являлася в ті дні на Сході. Повинен сказати, що я особисто віддаю перевагу темно-малиновій облямівці на білому корпусі: вона виділяється більш рельєфно і коштує дешевше. Так я і сказав Джасперу. Але де там! Він визнавав тільки краще листкове золото, хоча, по суті, ніяка прикраса не могла бути досить достойною для майбутнього житла його Фреї.

      У його серці почуття до брига й до дівчини були нерозривно злиті: так можна сплавити в одному тиглі два дорогоцінних метали. А полум’я було гаряче, можу вас запевнити. Воно викликало в ньому якесь шалене внутрішнє хвилювання, що виявлялося як у вчинках, так і в бажаннях. Сухорлявий, довготелесий, із тонким обличчям, хвилястим каштановим волоссям, із напруженим блиском сталевих очей і швидкими, рвучкими рухами, він іноді нагадував мені блискучий відточений меч, що безперестанку виймається з піхов. І тільки коли він перебував біля дівчини, – коли він міг на неї дивитися, – ця дивна напруженість змінювалася серйозною відданою увагою, з якою він стежив за найменшими її рухами й словами.

      Її холоднокровне, тверезе, добродушне самовладання, здавалося, зміцнювало його серце. А може, на нього так заспокійливо діяла чарівність її обличчя, її голосу, її поглядів? Однак доводиться думати, що саме все це й запалювало його уяву, якщо джерела любові лежать в уяві. Проте я не такий, щоб досліджувати глибше подібні таємниці, й мені здається, ми забули про бідного старого Нельсона, що сидить на задній веранді й тривожно роздуває щоки.

      Я вказав йому, що Джаспера не можна назвати частим відвідувачем. Він і його брат плавали по всіх водах Архіпелагу. На це дідуган Нельсон відповів тільки – і відповів стурбовано:

      – Сподіваюся, Хімскірк сюди не загляне, доки тут стоїть цей бриг.

      Він уже ставився до Хімскірка наче до страхопуда! Хімскірк! Справді, йому бракувало терпіння…

      II

      Ну хто, скажіть, будь ласка, був цей Хімскірк? Ви відразу побачите, яким нерозумним був цей страх перед Хімскірком… Звичайно, СКАЧАТЬ