Щоденники 1913–1923 рр.. Франц Кафка
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Щоденники 1913–1923 рр. - Франц Кафка страница 17
Название: Щоденники 1913–1923 рр.
Автор: Франц Кафка
Издательство: OMIKO
Жанр: Документальная литература
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn: 978-966-03-9071-3
isbn:
I все ж таки: величезний шпиталь для бездомних тяжкохворих; брудні ночви у баптистеріях; підводи, що чекають на спеціальні потяги; лікарські комісії; величезні хрести з електричних лампочок на горах; папа щороку одержує по три мільйони. Мимо проходить священик із дароносицею, якась жінка на ношах кричить: «Я здорова!» Її кісткові сухоти залишаються без змін.
Двері трохи прочиняються. З’являється випростана рука з револьвером.
Тюргайм, II, 35, 28, 37: нема нічого солодшого, ніж кохання, нічого веселішого, ніж кокетування; 45, 48: євреї.
10 лютого. Одинадцята година, після прогулянки. Свіжіший, ніж звичайно. Чому?
1. Макс сказав, що я спокійний.
2. Фелікс збирається одружитись (посварився був із ним).
3. Я залишуся сам, якщо Ф. мене все ж таки не хоче.
4. Запрошення від пані X. і роздуми про те, як я їй відрекомендуюсь.
Випадково пішов не звичайним шляхом, а протилежним, а саме Кеттенштеґ, Градчин, Карлсбрюке. Звичайно я на цьому шляху мало не падаю, а сьогодні, йдучи з протилежного боку, ніби трохи підвівся.
11 лютого. Нашвидку перечитав «Ґете» Дільтея, неймовірне враження, захоплює цілком, чому не можна спалахнути й згоріти у цьому вогні? Чи піти за велінням, навіть якщо його не чуєш? Сидіти в кріслі посеред своєї порожньої кімнати й дивитися в паркет. Закликати в гірській ущелині «Вперед!» і чути з усіх бічних стежок поміж скель відгуки поодиноких людей і бачити, як вони звідти виходять.
13 лютого. Вчора у пані X. Спокійна й активна, енергія, що непомильно торує собі шлях, проникає скрізь, працює очима, руками і ногами. Щирість, відкритий погляд. У моїй пам’яті назавжди збереглися її жахливі, огидні святкові ренесансні капелюшки давніх часів з букетиками й пір’їнами; поки я не познайомився з нею особисто, вона здавалася мені відразливою. Поспішаючи дійти до суті розповіді, вона аж притискає до себе муфту, але та все ж таки здригається. Її діти А. і В.
Дуже нагадує В. – поглядом, самозабутньою манерою розповідати, цілковитим співчуттям, невеличкою жвавою постаттю, навіть твердим глухим голосом, балачками про гарний одяг і капелюшки, хоч на ній самій нічого такого нема.
Дивлюся з вікна на річку. В розмові, хоч вона й не виказує втоми, я раз у раз заходжу в глухий кут, погляд безглуздий, я не розумію, що вона каже, кидаю наївні зауваження й мушу дивитися, як вона насторожується, бездумно обмацуючи малу дитину.
Сни:
У Берліні, вулицями до її будинку, спокійне, щасливе усвідомлення того, що я хоч іще й не біля її будинку, проте легко можу туди дістатися, напевне дістанусь. Бачу проспекти, на одному білому будинку напис, щось на взірець «Чудовні зали Півночі» (вчора читав у газеті), у сні додаю «Берлін З.». Звертаюсь із запитанням СКАЧАТЬ