Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа. Андрис Лагздукалнс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на все добре, серденько. Твори, працюй, навчайся. У тебе є все, щоб стати справжньою письменницею, а такі знані метри, як ті, з якими конкурсантам належить попрацювати, дадуть тобі необхідні знання. Спробуй зрозуміти, що зараз, на цьому етапі, важлива не сама перемога, а навчання майстерності створення книги. У тебе є можливість подивитися, як працюють інші автори. Як просувається твір на ринку. Ти зможеш зав'язати корисні знайомства. Не лякайся, і повір мені – на тебе вже звернули увагу. Вчися. Не соромся питати. Хай щастить тобі, й до зустрічі. Повертайся з перемогою і новою книгою! – співрозмовниця роз'єднала зв'язок.

      Льолька поглянула на циферблат годинника. Наближалась п'ята вечора. До очікуваного приходу гостей залишалося дві години. Раптово в голові дівчини проскочила думка, яка, як і попередні, що входили до складу кандидатів, призначених для роботи з нездоланним текстом, намагалася втекти. Але не тут-то було! Льолька вхопила думку за кінчик хвостика й втягнула назад. Думка полягала в наступному: «А що б сказала з приводу пилососа Маргоша? Чим би він її зачепив?».

      Льолька миттєво уявила собі Марго в салоні побутової електротехніки. Вона побачила Маргошу, яка йшла торговою залою, у супроводі хлопчика-консультанта. Почула їхній діалог. Схопивши ноут, дівчина кинулася за робочий стіл. Пальці швидко забігали по клавішах. Здавалося, що слова самі шикуються на білому аркуші текстового редактора, складаючись у речення. Минуло десь сорок хвилин і стаття була готова. Льолька пробігла очима рядки тексту, автоматично видаляючи слова, що повторювались та виправляючи помилки. Прочитавши текст ще раз, переконалася, що все гаразд. Такий же вердикт винесла програма перевірки текстів копірайтерів на «унікальність», «водність» і «нудоту».

      Привітавши себе з черговою перемогою, Льолька відправила статтю замовнику і пішла на кухню приготувати собі легкий перекус, за яким можна було згаяти час, що залишився до приходу гостей.

      Розділ другий

      Шато «Литторал», долина Луари, Франція, травень 2014 року

      Теплого травневого вечора, широкою алеєю доглянутого парку, що оточував старовинне шато «Литторал», яке розкинулося на мальовничому березі річки Луари, неспішно прогулювалися літня жінка та чоловік середнього віку.

      Стрункість жіночої фігури підкреслювала довга, до п'ят, звужена у талії сукня блакитного кольору, з довгими рукавами «бішоп». Рукава закінчувалися вузькими високими манжетами, що приховували білу шкіру й витончені форми рук власниці. Судячи з ґудзиків, оздоблених натуральним дорогоцінним камінням, носків дорогих черевичків на високих підборах, які щоразу з’являлися з-під обробленого мереживом подолу, витонченій посадці голови й манері вести розмову – жінка належала до шляхетної родини. Це була не показна манірна поведінка, а звичайний її стан, що склався протягом усього життя, починаючи з дитинства. На перший погляд, їй можна було дати років п'ятдесят п'ять – п'ятдесят вісім не більше, але насправді графині Луїзі де Фоссе цієї весни виповнився сімдесят один СКАЧАТЬ