Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа. Андрис Лагздукалнс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ портсигара тонку цигарку й, чиркнувши коліщатком елегантної запальнички «Зипо», запалила. Примружившись, вона трохи поміркувала. А потім продовжила свою промову.

      – Але нам доведеться серйозно попрацювати, – щільно стиснувши губи, що відтінялися світлою помадою, вона випустила в стелю тонку цівку диму. – Тому забудь за нічні гульки, посиденьки та всі інші витівки, що відволікають від роботи. За продуктами ми будемо ходити разом, заздалегідь склавши список. Я навчу тебе готувати швидко і смачно. Час занадто дорогий та його, на превеликий жаль, не повернути – особливо згаяний.

      – А як же моя робота? Я ж не можу все кинути, від мене всі замовники повтікають, – розгублено відповіла Льолька. – Жити-то я на які кошти буду?

      – Дівчинка моя, ти що до труни збираєшся рекламувати унітази й кавомашини? Чужі ідеї та бізнес-проекти? – іронічно подивилася на неї наставниця. – Тут два шляхи. Перший – ти забуваєш про конкурс та, поховавши свій талант, продовжуєш займатися текстами, які продають, заробляючи цим на життя, або створюєш своє рекламне агентство, набираєш штат та займаєш гідне місце серед конкурентів. Другий – ти починаєш вчитися письменницькому ремеслу, а роботу відкладаєш на другий план для підтримки трусів, доки не почнеш отримувати пристойні гонорари за свої книги.

      – Боженька ти мій, та як же я все встигну? І п'ять тисяч слів на день, і рекламні тексти? – Льолька обхопила голову руками й присіла на краєчок двоспального траходрому.

      – Ніч довга, а ти молода. Спи по тридцять-сорок хвилин кілька разів на день – і у тебе з'явиться купа вільного часу, який ти і будеш використовувати для своєї творчості й роботи. Можеш писати зі світанку до обіду, залишивши робочі тексти на другу половину дня. Ну то, як, по руках? – загасивши цигарку в попільничці, Людмила Сергіївна піднялася з крісла й простягнула Льольці руку.

      – По руках, – дівчина відповіла на рукостискання.

      І почалося. Перший тиждень Льолька прожила, немов «Їжачок в тумані», до кінця не усвідомлюючи, як вона все встигає. Спати хотілося постійно. Особливо після численних перекусів – сніданки, обіди та вечері були скасовані. Почалися ранкові й денні пробіжки в алеях парку, розташованого неподалік. Увечері проходили консультації з Люсею, під час яких літред безжально шматувала Льольчині творіння, позбавляючись «води» та «рожевих шмарклів», доводячи дівчину до сліз, вимагаючи щоразу переписувати глави й окремі епізоди, розширювати характери героїв та приділяти більше уваги опису об'єктів. Ці «розбори польотів» здавалися їй пеклом.

      Раз на тиждень вони відвідували ринок та супермаркет, завантажуючись «продуктовим пайком». З придбаних продуктів Льолька навчилася робити напівфабрикати, які надалі за п'ятнадцять-двадцять хвилин перетворювалися на смачні страви. Наприкінці десятого дня Льолька раптом зрозуміла, що вона не померла, а втягнулася в жорсткий ритм нового життя – і їй це сподобалося.

      Три СКАЧАТЬ