Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ По всьому місту. Я чув у клубі, заходив туди по дорозі. Кажуть, один з наших адвокатів узяв на себе доручення скупити нишком усі ліси, усі рудники і всі водоспади…

      Бернік. А не кажуть… для кого?

      Гільмар. У клубі вважають… для якоїсь іногородньої компанії, яка довідалась про новий проект і поспішила упорати цю справу, поки ціни на нерухомість ще не піднялися… Чи ж не підлість? Ух!

      Бернік. Підлість?

      Гільмар. Авжеж, що чужі отак лізуть в наші краї! Та ще до того ж один з наших адвокатів наймається до них для такої послуги! Виходить, тепер усі бариші одержать ділки не з нашого міста!

      Бернік. Але ж це поки що тільки чутка.

      Гільмар. А проте їй вірять, і завтра чи післязавтра редактор Гаммер подасть її як факт. У клубі всі були обурені. Я чув від багатьох, що коли ця чутка підтвердиться, усі негайно вимагатимуть зняття їхніх імен з підписних листів.

      Бернік. Не може бути!

      Гільмар. Як? А ти гадаєш, чому всі ці гендлярі так охоче підтримали твій проект? Нівроку в самих уже слина котиться в надії на…

      Бернік. Кажу тобі, це неможливо! Настільки в нашого маленького суспільства вистачить усе ж таки громадянських почуттів!..

      Гільмар. Тут? Ти оптиміст і судиш про інших по собі. Але я досить-таки досвідчений спостерігач… Тут немає нікогісінько, звичайно, крім нас з тобою, нікогісінько, кажу тобі, хто б високо тримав прапор ідеї. (Спиняючись на дверях тераси.) Ух! Ось вони знову!

      Бернік. Хто?

      Гільмар. Та ці двоє американців. (Дивлячись у вікно праворуч.) І з ким це вони? їй-богу, з капітаном «Індіанки». Ух!

      Бернік. Навіщо він їм знадобився?

      Гільмар. Що ж, компанія досить підходяща. Кажуть, він там торгував невільниками, чи то був морським піратом; та хто зна, з чого ці двоє там жили?

      Бернік. Ну, знаєш, надто несправедливо так про них судити.

      Гільмар. Так, ти ж оптиміст! Ну от тобі й маєш – знов сюди, нам на шию. Краще вже зразу забратися геть. (Іде до дверей ліворуч.)

      Лона входить з правого боку.

      Лона. Ти що ж це від мене тікаєш, Гільмаре?

      Гільмар. Зовсім ні; я поспішаю до Бетті, поговорити з нею. (Виходить у другі двері ліворуч.)

      Бернік (після невеличкої паузи). Ну, Лоно?

      Лона. Що?

      Бернік. Якими очима ти на мене дивишся сьогодні?

      Лона. Такими ж, як і вчора. Однією брехнею більше або менше…

      Бернік. Треба пояснити тобі… А куди подівся Йоган?

      Лона. Зараз прийде; йому треба поговорити з одним чоловіком.

      Бернік. Після того, що ти вчора чула, ти розумієш, що я загину, коли правда розкриється.

      Лона. Розумію.

      Бернік. Само собою, я не винен у тому злочині, про який тут ходили чутки.

      Лона. Ясна річ. Але хто ж цей злодій?

      Бернік. Ніхто. Ніякої крадіжки не було. Не пропало ні гроша.

      Лона. Як?!

      Бернік. Кажу тобі – ні гроша.

      Лона. Але чутка? Звідки ж пішла ця ганебна плітка, ніби СКАЧАТЬ