Название: Українські прислів’я і приказки
Автор: Отсутствует
Жанр: Книги для детей: прочее
Серия: Перлини української культури
isbn: 966-03-2570-3
isbn:
Біжить, мов з шибениці зірвався.
Вирвався, як шибеник від шибениці.
Вирвався, як Пилип з конопель.
Вискочив, як Пилип з коноплів.
Гульк, як Пилип з кукурудзів.
Скаче, як дідько.
Поверх дерева ходить.
От побіг, мов скажений.
Тиснуться, як до дарів в церкві.
Товпляться так (або: пхаються), як до свяченої води.
Хапається, як попівна заміж.
Оце роззявив двері, як теща рот.
Чого ти скакаєш, як собака.
Не рвися, як собака на привязі.
– … на ланцюзі.
Не шастайся, як миш по пастках.
Не шелести, як віник по хаті.
Боки нагрієш.
Ребра нагрієш.
Вгрієшся.
Грай, грай, – будеш плакати!
Стид
Поганому (ледачому) виду нема стиду.
Де нема лиця, там нема встида.
Він і Бога не боїться, і людей не стидається.
Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
Нема тобі ні стиду, ні бриду.
Соромота вийти за ворота.
Сором буде тобі за воротами.
Стидно і в очі появитись.
Сором казати, а гріх таїти.
Така вже біда, бодай вже та не казати.
Треба якось в очі дивитись.
Не знаю чим мені йти: чи плечима, чи очима (стидається).
Йому пробігла собака проміж ногами (сором комусь: – вигнали, абощо).
В очах чоловічки догори ногами стали.
Сидить уже, як собака в човні (ні в сих ні в тих).
Як порося впустив.
Як мила з'їв (як з милом).
У сірка (вовка) очей позичає.
Носик під себе.
Він і ніс під себе.
Микуляє очима, як кіт на глині.
Позирає (або: Поглядає; або:
Озирається), як собака в ярмарку.
Так гарно, як собаці на ярмарку.
Не знає, на яку ступити.
Почервонів, як печений рак.
Пече раки.
Сидить, як на вогні.
Сидить, як сорока в сливах.
Сидить, як за тином.
Як кіт в салі.
Схилив хвіст, та під міст.
Циганський піт проймає.
Труситься, як Каїн.
Коли стидаєшся, то крий решетом голову.
Соромився б, та нема кого.
Як і цього соромиться, то ніколи скоромиться.
Скільки не соромиться, пора скоромиться.
Це світове.
Сором не нагодує.
Із СКАЧАТЬ