Консуело. Жорж Санд

Чтение книги онлайн.

      – А те, чого ти не знаєш, треба вивчити. Якби тільки ти захотів серйозно позайматися на репетиціях… Адже, пам'ятаєш, я тобі говорила… Але до чого докори, – треба скоріше виправити, що можна. Давай займатися хоч по дві години на день, і ти побачиш, як швидко ми з тобою переборемо всі труднощі.

      – Хіба цього можна досягти за один день?

      – Звичайно, ні, та не довше, ніж за кілька місяців.

      – Але ж я співаю завтра й знову виступаю перед публікою, що більше судить про мене за моїми вадами, ніж за достоїнствами.

      – Але ця ж публіка помітить і твої успіхи.

      – Хтозна! А що, коли вона ставиться до мене вороже?

      – Вона вже довела тобі протилежне.

      – Так! І ти вважаєш, що вона була до мене поблажлива?

      – Так, любий, вважаю: там, де ти бував слабкий, публіка все-таки ставилася до тебе доброзичливо, а коли ти бував на висоті – вона віддячувала тобі належним чином.

      – Але, в очікуванні кращого, зі мною укладуть найжалюгідніший ангажемент.

      – Граф – сама щедрість, він не скупиться на гроші. До того ж хіба він не пропонує мені стільки, що ми обоє зможемо жити більш ніж розкішно?

      – Прекрасно! Виходить, я, на твою думку, житиму твоїми тріумфами?

      – А хіба я мало жила на твої кошти?

      – Тут справа навіть не в грошах. Нехай він мені платить небагато – це мені байдуже, але раптом він запросить мене на другі або на треті ролі.

      – У нього немає нікого під рукою на перші; він давно вже розраховує на тебе й має на увазі тільки тебе. До того ж він дуже до тебе прихильний. Ти гадав, що він буде проти нашого шлюбу? Навпаки, він, очевидно, навіть бажає цього й часто мене запитує, коли нарешті я запрошу його на весілля.

      – Он як! Чудово! Надзвичайно вдячний вам, пане графе!

      – Що ти хочеш цим сказати?

      – Нічого. Тільки дуже жаль, Консуело, що ти не втримала мене від дебюту доти, поки мої вади, які так добре тобі відомі, не було б виправлено за допомогою серйозної роботи. Адже, повторюю, ти добре знала про ці вади.

      – А хіба я не була відверта з тобою? Скільки разів я тебе попереджала! Але ти завжди заперечував мені, що публіка зовсім нічого не розуміє. І, довідавшись про твій блискучий успіх, після того як ти вперше співав у салоні графа, я подумала, що…

      – Що світські люди тямлять у цьому не більше за простих смертних?

      – Я подумала, що на твої достоїнства звернуть більше уваги, ніж на твої слабкі сторони. Так, здається, так воно й було, і у світських цінителів, і у звичайної публіки.

      «По суті, вона має рацію, – подумав Андзолето. – І якби я тільки міг відкласти свої дебюти… Але я ризикую бути заміненим іншим тенором, а той, уже звичайно, не поступиться мені своїм місцем».

      – Скажи-но, які в мене вади, – попросив він Консуело, пройшовшись СКАЧАТЬ