Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри. Данило Яневський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри - Данило Яневський страница 34

СКАЧАТЬ комісар Радомисльського повіту, член УЦР від Київського губернського з'їзду, член Всеросійських Установчих Зборів.

      71

      Шляхтиченко М. До історії Директорії Української Народної Республіки. – С 58.

      72

      Бойко О. Український Національний Союз і організація протигетьманського повстання // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 pp. – Київ, 2002. – 295 с – С. 157, 161,182, 186.

      73

      Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 67, 68, 70.

      74

      Прохода В. Уваги до праці д-ра Матвія Стахова. – С. 97.

      75

      Див. напр.: Шкільник М. Україна в боротьбі за державність. – С. 322.

      76

      Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В.К. Винниченка – С 13, 16.

      77

      Питання про те, звідки про це дізналася дружина майбутнього члена і керівника Директорії, дослідник не пояснює. – Д. Я.

      78

      Солдатенко В. Українська революція. Історичний нарис. – С. 548.

      79

      Бойко О. Український Національний Союз і організація протигетьманського повстання. – Київ, 2002. – 295 С – С. 157, 161, 181, 183, 186.

      80

      Цит. за: Ліб П. Придушення повстанського руху – стратегічна дилема. Німецька окупація України 1918 року // Окупація України 1918 року. Історичний контекст – стан дослідження – економічні та соціальні наслідки. Упорядники: Вольфрам Дорнік, Стефан Карнер. – Чернівці, 2009. – 163 С – С. 88.

      81

      У цьому сенсі твердження типу «реальною була й небезпека передчасного розтаємничення змови і арешту її керівників» або «гетьманські шпигуни вже довідались про заходи з підготовки повстання, і Національний Союз опинився перед загрозою розгрому» тощо (Солдатенко В. Українська революція. Історичний нарис. – С. 549.) перебувають поза межами адекватності наукового аналізу.

      82

      Проаналізувавши спомини Шаповала, Стахів дійшов висновку, що ця розмова не могла відбутися раніше 5-ї години пополудні 26 жовтня. Див.: Стахів М.Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1.– С. 60—64. Згідно з версією о. І. Нагаєвського, «першим піддав думку зробити повстання проти гетьмана» Макаренко. Згідно з цим поглядом майбутній член Директорії схилив до цього генерала Осецького, за яким стояли полки Павленка та Хилобоченка. Перші наради цієї групи заколотників нібито відбувалися в помешканні Макаренка на Прорізній, 19. В них брали участь Винниченко, Осецький, полковник гетьманського генерального штабу Тютюник, полковники Коновалець та Мельник (Нагаєвський І. Історія Української держави в XX ст. – С. 158). Солдатенко висунув цілком фантастичну версію про те, що Винниченко «довгий час практично один дотримувався курсу на підготовку повстання проти антинародного режиму (з ним солідаризувався пише М. Шаповал)». Див.: Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка в добу української революції // Український історичний журнал. – 1994. – № 6. – С. 24.

      83

      Начерк про Андрія Гавриловича Макаренка див.: Відродження. – СКАЧАТЬ