Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ба більше, я підозрюю, що він, можливо, був змушений переглянути свою думку внизу, в темряві. – «Підозрюю, що він переглядає свою думку просто зараз, так швидко, як тільки дозволяє йому його курячий мозок». – Що ж до побоювань вашого батька, то йому більше не потрібно турбуватися про оборону міста. Оскільки він – людина літня й потребує відпочинку, я не сумніваюся, що він буде радий перекласти цей обов’язок на мене.

      Гарне обличчя Вурмса зсудомило від гніву. Він відкрив рота, щоби процідити щось лайливе, але, схоже, передумав. «Так і треба». Він сів, відкинувшись на спинку крісла, і задумливо потер пальцем об палець. Заговорив він із дружньою усмішкою й чарівливою м’якістю. «Тепер починаються лестощі».

      – Очільнику Ґлокта, мені здається, що ми спершу пішли не в ногу…

      – А піти з другої ноги я не можу.

      Вурмсова усмішка дещо пригасла, але він не здався.

      – Очевидно, що ви наразі маєте фору, але в мого батька є багато друзів у Міддерланді. За бажання я можу відчутно вам завадити. Відчутно завадити або неабияк допомогти…

      – Я дуже радий, що ви вирішили співпрацювати зі мною. Для початку можете розповісти мені, що сталося з очільником Давустом.

      Усмішка остаточно зникла.

      – Звідки мені знати?

      – Усі щось знають.

      «І дехто знає більше за інших. Може, це ти, Вурмсе?»

      Син лорд-губернатора на мить замислився. «Тупий чи винний? Він намагається зрозуміти, як мені можна допомогти чи як можна замести за собою сліди?»

      – Я знаю, що тубільці його ненавиділи. Вони постійно плели змови проти нас, а Давуст невтомно переслідував невірних. Я не сумніваюся, що він став жертвою якогось із їхніх задумів. Будучи вами, я розпитував би людей у Нижньому місті.

      – О, я цілком певен, що відповіді криються тут, у Цитаделі.

      – Тільки не в мене, – різко відповів Вурмс і зміряв Ґлокту поглядом. – Повірте моєму слову: я був би набагато щасливіший, якби Давуст і досі був із нами.

      «Може, й так, а може, й ні, але сьогодні ми відповідей не одержимо».

      – Чудово. Розкажіть мені про запаси міста.

      – Запаси?

      – Харчі, Корстене, харчі. Як я розумію, відколи гурки перекрили сухопутні маршрути, все доводиться завозити морем. Безперечно, годування людей – одна з найнагальніших проблем губернатора.

      – Мій батько в жодному разі не забуває про потреби своїх людей! – різко промовив Вурмс. – Ми маємо запас провіанту на шість місяців!

      – Шість місяців? На всіх мешканців?

      – Звісно.

      «Краще, ніж я очікував. Хоч на одну проблему в цьому величезному клубку турбот стало менше».

      – Якщо не враховувати тубільців, – додав Вурмс так, наче це не мало жодного значення.

      Ґлокта заговорив не одразу.

      – А що вони їстимуть, якщо гурки обложать місто?

      Вурмс знизав плечима.

      – Я про це насправді не думав.

      – Та СКАЧАТЬ