Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Проблеми зі здоров’ям. – Ґлокта відповів йому глузливою беззубою усмішкою. – Втім, насмілюся сказати, що ще міг би вколоти вас кілька разів, якщо ви дуже хочете вдосконалити свою майстерність.

      Тут Вурмс насупився, але Ґлокта вже пішов далі.

      – А ви, певно, гаддиш Кадія.

      Гаддиш був високим струнким чоловіком із довгою шиєю та втомленими очима. Мав на собі просту білу сорочку, а на голові в нього був пов’язаний чисто-білий тюрбан. «Вигляд у нього не багатший, ніж у решти тубільців у Нижньому місті, та все ж він відзначається певною гідністю».

      – Я Кадія, і народ Дагоски обрав мене собі за речника. Але гаддишем я себе вже не називаю. Жрець без храму – це взагалі не жрець.

      – Ми й досі повинні слухати про храм? – занив Вурмс.

      – Допоки я засідаю в раді, на жаль, повинні. – Він знову поглянув на Ґлокту. – Отже, в місті новий інквізитор? Новий диявол. Новий носій смерті. Твої справи мене не цікавлять, мучителю.

      Ґлокта всміхнувся. «Зізнався в ненависті до Інквізиції, навіть не побачивши моїх інструментів. Утім, від його людей аж ніяк не можна чекати великої любові до Союзу: вони – майже раби у власному місті. Чи не міг би бути нашим зрадником він?»

      «А може, він?» Генерал Віссбрук здавався вірним вояком до нутра кісток, людиною з надто сильним почуттям обов’язку та надто слабкою уявою для інтриг. «Але мало хто стає генералом, не дбаючи про власний зиск, не підмазуючи, щоб поїхати, не зберігаючи якихось секретів».

      «А може, він?» Корстен дан Вурст дивився на Ґлокту, скривившись так, наче він був погано вичищеним нужником, яким той мав скористатися. «Я тисячу разів бачив таких, як він, цей нахабний шмаркач. Може, він і рідний син лорд- губернатора, але цілком очевидно, що він вірний лише самому собі».

      «А може, вона?» Магістр Ейдер була щедра на милі усмішки та вияви ввічливості, але очі в неї були тверді, як діаманти. «Оцінює мене, як купець оцінює клієнта-невігласа. Вона – це більше, ніж вишукані манери та пристрасть до іноземних фасонів. Набагато більше».

      «А може, він?» Тепер видавався підозрілим навіть старий лорд-губернатор. «Чи справді в нього така біда з очима й вухами, як він стверджує? Чи щось у його примружуванні, його запитаннях про те, що відбувається, вказує на прикидання? Чи не знає він уже зараз більше за інших?»

      Ґлокта повернувся й пошкандибав до вікна, притулився до прикрашеної гарною різьбою колони біля нього й визирнув на приголомшливий краєвид. Вечірнє сонце ще гріло йому обличчя. Він уже відчував, як неспокійно соваються члени ради, щиро бажаючи його позбутися. «Цікаво, як швидко вони накажуть каліці забиратися з їхньої прекрасної зали? Я не довіряю жодному з них. Жодному». Він усміхнувся самому собі. «Саме так і має бути».

      Найперше терпець урвався Корстенові дан Вурмсу.

      – Очільнику Ґлокта, – різко промовив він, – ми вдячні вам за те, що ви сумлінно прибули сюди, але я не сумніваюся, що у вас є нагальні справи. У нас вони, звичайно, є.

      – Звісно. – Ґлокта з демонстративною неспішністю пошкандибав СКАЧАТЬ