Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник). Роман Іваничук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник) - Роман Іваничук страница 31

СКАЧАТЬ дуже довіряю оваціям. Нині – «осанна!», завтра – «розіпни його!»

      – Але ж ви добре знаєте, професоре, – насмілився я втрутитися в розмову, – що суспільну думку досить часто накидають публіці власть імущі демагоги, публіка не завжди винна. А тому той, хто став речником у певному середовищі, не сміє ні на йоту відступати від своїх позицій – тоді рано чи пізно народ переконається в його правоті.

      – А якщо надто пізно? – приглянувся до мене Костомаров.

      – Поняття «надто пізно» не існує, – відказав я. – Неминуче прийде час повсюдного облагородження суспільства, коли справедливість посяде належне їй місце…

      – Це може статися лише тоді, – мовив Костомаров до Гулака, – коли настане свобода… Роком пізніше я поїхав до Італії. Застав там велике свято: у містах майоріли прапори, ошатно вдягнений народ вийшов на вулиці – Італія відзначала свій день визволення. Під час подорожі трапилась мені пригода через неуважність, ти добре знаєш цю мою ваду. У Генуї забув у човні гаманець з грішми. Я був близький до розпачу, уявляєш: залишитися у чужому краю без грошей! Та ось до мого готелю допитався човняр, знайшов мене і віддав гаманець. Я дуже здивувався, чому він це зробив. «Я служив у війську Гарібальді!» – гордо відказав човняр. Усе просто, дивуватися нема чого: воля облагороджує людей, неволя робить з них покручів…

      – Не згоден з тобою, – Гулак пильно глянув на Костомарова. – Людей, які знають, чого прийшли на світ, неволя загартовує, випробовує, мов вогонь крицю… У грузинському літописі «Картліс цховреба» є оповідання про кохтиставських змовників проти монголів у XIII столітті. Зібралося їх вісім князів на чолі з Цотне Дадіані. Цотне залишив друзів у Кохтиставі й поїхав збирати військо, та хтось у ту ніч навів на змовників ординців. Їх схопили й катували найдикішим способом: намазали всіх медом і в спекотний день віддали на поталу осам. Цотне, на якого впала тінь зради, приїхав добровільно у ординський табір, вимазався медом, зав'язав сам себе і розділив страшну долю своїх товаришів. А міг жити, виховати сина-спадкоємця, міг зібрати нових змовників або щось інше корисне зробити для людей; та ні – вибрав смерть, щоб довести ворогам здатність свого народу на жертву за волю, ствердити його духовну висоту.

      – Не кожен може так вчинити, Миколо… В образі князя Цотне ти бачиш себе?

      – Зовсім ні. Мені, людині звичайній, посередній, для того, щоб зберегти по собі добру пам'ять, не залишалося нічого іншого, як дотримуватися вірності присязі. Це єдине добро, яке зміг зробити… Але Шевченко… Тарас знав, що він великий, що нащадки багато дечого зможуть йому й простити, та ось… Коли він переправлявся через Дніпро, поромщик показав йому на жандармів, що стояли на протилежному березі, й порадив викинути у воду свої папери. Міг це зробити – народ простив би. І залишився б він на волі для добрих діл – ще б малював і писав… Та, мабуть, знав він – і тому вибрав неволю, – що без його книжечки «Три літа» ми не мали б такого Шевченка. Мали б іншого поета, звичайного, які були і будуть, – він же став героєм, який своїм подвигом врятував СКАЧАТЬ