Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник). Роман Іваничук

Чтение книги онлайн.

      Князь, немов після тяжкої роботи, опустився у крісло і довго мовчав, не дивлячись на Ягайла і Олесницького, мав він вигляд рисі, в якої лапи напружені до хижого скоку.

      – Що ж, королю, і ви, ваша ексцеленціє, – врешті промовив єхидно Свидригайло, не запрошуючи навіть сісти своїх недавніх повелителів. – Несподіванку я вам зробив, чи не так? Тож благослови мене на велике князівство, вашмость Ягайле. Не хочеш?.. Тоді ось що я скажу тобі, брате… Я провів у тюрмі багато років, ти ж пробудеш у найглибшій тракайській темниці до свого скону, єсли не віддаси мені Поділля, єсли не заприсягнеш, що твої війська не ступлять на східний берег Бугу, ні на північний берег Дністра, єсли не пошлеш гінця зі своїм листом до державця Кам'янецького замку – щоб віддав ключі Федору Острозькому, який уже вирушив на Поділля.

      Свидригайло вмовк, якусь мить потішався з розгубленості польських повелителів, потім вів далі:

      – Моя панове-рада, – показав рукою на князів і бояр, що стояли позаду, – проголосили мене вчора великим князем. А завтра я стану королем. Поки ти безсонно ждав смерті Вітовта, мені теж не спалось. Мені вже склали omagium[30] майже всі литовські й руські князі та бояри. На півдні вірним мені буде молдавський господар Олександр, на півночі зіпрусь об лікоть Бориса Тверського. З Руссдорфом уклав трактат. А з Чехів покличу Корибута. Я сильним став, королю, чуєш? – Свидригайло затиснув у руці буздиган, прикрашений на головці срібними пластинками. – А коли ти не погодитися на мої вимоги, – він рвучко схопився з крісла і підійшов упритул до короля, – я зроблю з тобою те, що зробив ти колись із Кейстутом! Сідайте до столу, вашмості, – ось вам пера, чорнило, папір. Подай єпископу причандалля, князю Семене.

      Ягайло безмовно скляними, стеряними очима поглядав то на Свидригайла, то на Олесницького.

      Краківський єпископ, навдивовижу спокійний, кивнув королеві головою:

      – Присягайте і пишіть, що від вас вимагається, ваша світлосте.

      – Ви… ви пишіть, ексцеленціє, – простогнав король.

      Коли Ягайло і Олесницький вийшли з залу у супроводі стражників, Свидригайло, невтримний у своїй втісі за взяту нарешті владу, розкотисто зареготав. Але різко змовк і за хвилину проказав твердо:

      – Вертайтеся у свої замки, панове, готуйтеся до битв. Король перейде і Буг, і Дністер.

      Потім довго мовчав, обличчя його судомила навальна лють, він підійшов широким кроком до Гольшанського і потряс його за вилоги жупана.

      – Куди дівся Жигмонт Кейстутович, якому служиш? Чому не присягнув мені на вірність?

      – Великий князю, – відвів Гольшанський Свидригайлові руки. – Не подоба тобі загравати з Борисом Тверським, запеклим ворогом католиків. Ти забув, що литовські князі – римського віросповідання. Що робить тут Борисова сестра Анна! У два боки шарахаєшся, на який же станеш?

      – Тут стою, тут! – заревів князь і стишився, поглянувши на Гольшанського СКАЧАТЬ