Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник). Роман Іваничук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник) - Роман Іваничук страница 25

СКАЧАТЬ регіт на задніх лавах. Канонік підбіг до Яцька і схопив його за вилоги каптана.

      – Чиї вуха, пся крев?!

      Яцько відштовхнув каноніка, цехмістр закликав до порядку, але було вже пізно. Челядники посхоплювалися з місць і сердиті на святенника, через якого ось пропадає лібація[23], потягнули його в темний кут господи, частуючи під боки стусанами. Хтось клацнув вічком скарбони, даючи цим стуком сигнал до бійки. Почалася веремія…

      Яцько замовк.

      – А потім? – повернув до нього голову Арсен.

      – Потім… Потім сталося те, що сталося. Одровонж викупив у цехмістра портрет, щоб його, бува, не вивісили, а мене наказав вигнати з цеху.

      Коли Яцько забрав свої пожитки і прийшов до Владики прощатися, той дорікнув йому:

      «Навіщо ти виліз на сходку з тими свинячими вухами? Та намалював би йому хоч з Діви Марії, коли вже так хоче».

      «Не кривіть душею, майстре. Самі хмурилися, коли я показав вам портрет, той – з Йосифовими вухами… А втім, малюйте собі херувимів, я не вмію…»

      «То й пропав. Дурень ти… Який маляр пропав!»

      «А коли маляр домальовує чортові ангельські крила, то це не означає, що він пропав? Коли лжу за правду підносить?»

      «У кожній лжі є зерно правди. І наші нащадки знайдуть її».

      «У купах гною порпатимуться, щоб знайти перл, так?»

      «Але таки знайдуть. А що ти зможеш залишити, коли уже погубив себе?»

      – Оце й усе, – закінчив Яцько. – Владиці пробачили за мене – він погодився робити для катедри вітражі. Хойнацького визнали призвідцею ребелії і присудили його до двохсот поклонів у цеховій каплиці й одного каменя воску. А я опинився на задвірках Вавілона.

      Двері до комірки прочинилися, крізь отвір просунулася голова корчмаря.

      – Пора, – сказав. – Давайте плату і йдіть, коли не залишаєтесь на другу ніч.

      Яцько Русин благально глянув на Арсена, і той замовив вина.

      – Залишайся зі мною, – сказав Яцько, коли знову захмелів.

      – Та замовкни, ти! – скипів Арсен.

      – Рачил би тобі, ведлуг давнього обичаю, не зарікатися від лазаревої суми…

      – Хто намовив тебе і чиїм язиком говориш? – скрикнув Арсен, згадавши, що такі слова він уже чув біля брами Луцького замку. Чому його хочуть затягнути до себе жебраки, з якого приводу? Сказав, ніби відпрошувався від напасника: – Зрозумій же, Яцьку, що я музикант, і хліб собі завжди знайду.

      – Жебраки також мають ліри…

      – Чого ради тягнеш мене у свою твань? – з докором мовив Арсен.

      – А ти сведецтво маєш, що не у твань ідеш?

      Коли виходили, корчмар улесливо промовив до Арсена:

      – Ай джан, залишайся у мене на службі, мені музикант ой як потрібний!

      – Та пропадіть ви пропадом! – розлютився СКАЧАТЬ



<p>23</p>

Цеховий бенкет.