Відверто про Клавдію. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      – Я… я не пам’ятаю.

      Вона широко й напружено позіхнула.

      – Офіцери Брінкмен і Сміт стверджують, що ви підійшли до них і сказали, буцімто знаєте подробиці вбивства Мікі Маккена.

      Вона раптом остаточно прокинулася й зі страхом зиркнула в бік кухні.

      – Не можу говорити про це тут.

      – Чому?

      – Боббі мене вб’є. Мені кінець.

      – Ви згодні були б поговорити з нами в штаб-квартирі?

      – То скажіть Боббі, що забираєте мене на допит за якимось іншим обвинуваченням – підробні чеки чи ще щось. Але заберіть мене звідси.

      – Гаразд, – відповів Чемп. – Я про це подбаю.

      Оскільки телефону в будинку не було, Говард пішов на кухню й велів братові скористатися рацією в машині, щоб перевірити їх обох.

      – Стандартна процедура, – заспокоїв він Новатні, який починав помітно нервувати. – До речі, маєте якусь каву? Лавді спить на ходу. Може, кофеїн допоможе.

      Новатні пішов до комори й дістав банку. Вкинув до чашки три з гіркою чайні ложечки розчинної кави, наповнив теплою водою з-під крана, розмішав і попростував до вітальні.

      – Зачекайте на кухні, доки не повернеться мій брат, – сказав Говард. – Я сам віднесу їй каву. Хочу поставити їй ще декілька запитань.

      У вітальні Говард виявив, що Клавдія задрімала, сидячи на канапі.

      – Це може підбадьорити вас, – мовив він, підіймаючи їй голову й підносячи чашку до губ. – Боббі заварив добру й міцну.

      Жінка розплющила очі, тупо глянула на нього й відсьорбнула. Раптом захекалася й виплюнула питво.

      – Господи! Не можу пити це лайно!

      Говард чув, як крокує кухнею Новатні, явно занепокоєний тим, що може збовкнути Клавдія.

      – Чия це квартира? Ваша чи Боббі?

      – Ми ділимо її, – відповіла вона. – Наразі я сплачую оренду й більшість рахунків, тому що він не працює. Але я сказала б, що вона належить нам обом.

      – У будинку є зброя?

      Довгий час вона мовчки дивилася на детектива, зважуючись, а тоді кивнула.

      – Боббі тримає один ствол у спальні, один у їдальні й ще один у себе в машині. Він купив мені деррінджер[2] на день народження, для самозахисту. Але яка користь від зброї, якщо я не здатна натиснути гачок?

      – Не маєте заперечень, якщо ми обшукаємо будинок?

      – Хіба вам не потрібен ордер на обшук чи щось таке?

      – Так, але ви могли б дати нам дозвіл. Ви не зобов’язані, звісно…

      – Я не проти. Це тому ви питали, чия ця квартира, так?

      Чемп кивнув.

      – Але ж Боббі теж повинен дати дозвіл, правда?

      – Спитаймо його, – запропонував він, ведучи її за руку на кухню, де досі походжав Новатні. – Гей, Боббі, ви з Клавдією дасте нам із братом добровільну згоду обшукати цю квартиру? Бачте, я не маю ордеру на обшук, і ви можете відмовитися. СКАЧАТЬ