Відверто про Клавдію. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      – Він у мене застромлений над дверною петлею, щоб, коли хтось колупатиметься в моєму замку, доки я сплю, він упав і розбудив мене. У цю квартиру тричі вламувалися. Мені справді лячно тут самій, а так у мене є хоч щось під рукою для самозахисту.

      Мені знадобилося кілька секунд, щоб віднайти самовладання. Нарешті я ввійшов, і вона знову замкнула двері, увігнавши ніж на місце.

      – Улаштовуйтеся зручніше, – сказала вона. – Мені треба до ванної.

      Її квартира – малогабаритне однокімнатне житло. Маленьку кухню відокремлювали від спальні-вітальні дві шафки, заставлені флаконами засобів для укладання волосся, косметикою, вітамінами й консервними бляшанками. Там пахло ароматичним тальком і парфумами. На комоді стояла студійного типу вітальна листівка із зображенням великої потворної жаби, що виголошує гасло:

      Дякувати Богові, вона мала почуття гумору.

      Я відсунув купу старих газет і рахунків на канапі, щоб звільнити місце й сісти, і поклав свій диктофон на підлокітник її крісла-гойдалки.

      Клавдія насупилася, коли увійшла й побачила його.

      – Навіщо це?

      – Я завжди працюю з диктофоном, – пояснив я. – Мені треба мати можливість переслухати нашу розмову, щоб упевнитись, що я все роблю правильно.

      – Розумію, – сказала вона, сідаючи в крісло й енергійно розхитуючись, – але мені це не подобається.

      Я схопив диктофон, доки той не впав, і переклав на канапу поряд із собою.

      – Невдовзі ви забудете про нього.

      – Сумніваюся, – жінка напружила м’язи, а потім розслабилася. – Але до справи.

      – По-перше, я б хотів отримати певну картину. Розкажіть про своє дитинство. Яким було ваше життя, коли ви зростали?

      Вона похитала головою.

      – Не пам’ятаю. Моє дитинство було нещасне – найгірша частина мого життя.

      Я хотів був спитати, чому, та, побачивши сльози в її очах, промовчав.

      Натомість, доки вона невимушено розповідала про свій арешт, обвинувачення та ув’язнення, я усвідомив, що вона задає напрямок розмові.

      Повернувшись додому й прослухавши запис, я виявив, що за три години, які ми провели разом, Клавдія розповіла мені не більше, ніж я вже знав із газет.

      Тоді й треба було все це припинити. Але я цього не зробив. Я вже схвильовано передчував, як отримаю нерозказану історію того, що насправді сталося в Огайо в 1978 році, і дізнаюсь, яку роль відігравала Клавдія в тих жорстоких убивствах.

      I

       Клавдія і «вбивства 22 калібру»

      Частина перша

      Жертви й підозрювані

      Розділ перший

      1

      У Центральному Огайо панувала одна з найхолодніших зим за всю історію. Штат оговтувався СКАЧАТЬ