Різдвяний сюрприз. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Сівши на тапчані, Кукутіс дістав з-під нього свою дерев’яну ногу з причіпними ремінцями. Прикріпив її надійно до культі, після чого натягнув холошу спочатку на дерев’яну ногу, а потім і здорову в ліву штанину просунув. Пововтузився звично, підтягуючи штани вгору, застебнув всі ґудзики на них і зав’язав мотузяний пояс. Тільки після цього озирнувся і помітив у темряві на кухонному столику, що під віконцем стояв, два банячки і білий прямокутник паперу, придавлений круглою скляною сільничкою.

      «На роботу пішла, чи що?!» – подумав про господиню.

      Ввімкнув світло, пересів на стілець, взяв у руки записку.

      «Даруйте, що так вийшло, – писала господиня квартири акуратним шкільним почерком. – Я подумала, що вам усе одно добре б відпочити з дороги, тому залишаю вас у квартирі зі Сташеком до вечора. Мені давно треба було в місто з’їздити за покупками – одяг синові купити, та й мені також. Від нас до міста – дві години, і назад дві години. Раніше вечері не повернуся, але на вечерю привезу щось. Не сердьтеся! Відпочивайте. Сташеку і вам я на сніданок млинці в банячку залишила. На обід у холодильнику журек є і вінегрет. Аґнешка».

      – Підступні в Польщі жінки! – прошепотів, усміхнувшись, мандрівник. – Не встигнеш у неї заночувати, а на ранок тебе вже відповідальним за дитину роблять! Гаразд!..

      Вийшов із кухні, зазирнув за наступні двері – там, у кімнаті трохи більшого розміру, ніж кухня, на тапчані спав, сопучи уві сні застудженим носом, хлопчисько. Ліворуч – застелене залізне ліжко, праворуч під вікном – письмовий стіл.

      «Сташек, отже», – подумав Кукутіс, акуратно замикаючи за собою двері перед тим, як повернутися до кухні.

      За вікном уже світлішало, коли двері в кухню відчинилися і сонний хлопчик у піжамі звично пройшов до столу і сів на табуретку.

      – Ну, привіт, – сказав йому польською Кукутіс. – Будемо снідати?

      Сташек, не здивувавшись присутності гостя, кивнув.

      Кукутіс поклав на тарілку хлопчика круглий млинець, полив його полуничним варенням. Сташек провів пальчиком по краю тарілки, немов перевіряючи її на круглість – на обличчі у нього з’явилася посмішка. Ранкова сонливість полишила хлопчика. Зіскочивши з табуретки, він проляскотів голими п’ятами по лінолеуму підлоги до кухонної тумбочки, витягнув зі шухляди два ножі та дві виделки і повернувся за стіл. Однак взявши в руки ніж і виделку, завмер нерішуче, не зводячи очей із червоної плями варення.

      – Знаєш що, – звернувся до нього Кукутіс. – Я тобі відкрию одну таємницю, яка потім у житті не раз допоможе! Хочеш?

      Сташек кивнув.

      – Усе, що можна скрутити в рульку, треба обов’язково скручувати! І їжу, й одяг. Їжа так легше в рот проходить, а одяг так легше із собою возити. Ось дивись!

      І він, розмазавши варення по всьому своєму млинцю, скрутив його в «сигару», взяв у руку і відкусив кінчик.

      Сташек опустив виделку і ніж на стіл і почав зосереджено СКАЧАТЬ