Різдвяний сюрприз. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      – Можна біля вас? – спитав Кукутіс, із цікавістю розглядаючи її незвичайну зачіску.

      Жінка підняла погляд на гостя. Кивнула, не сказавши й слова.

      Присів Кукутіс за стіл, озирнувся на прилавок, за яким бородатий поляк із веселими очима стояв у кухарській білій куртці. За його спиною на прикріпленому до стіни телевізорі показували без звуку футбольний матч в якійсь теплій країні. Футболісти бігали по зеленому полю, але ніхто в кав’ярні не звертав на них жодної уваги.

      – Тут самому треба замовляти, – сказала жінка Кукутісу, вирішивши, що той офіціанта чекає.

      – Ага, – мандрівник кивнув. – Відпочину трохи і піду замовлю!

      П’ять хвилин насолоджувався Кукутіс теплом і домашнім легким гамором, сплетеним із розмов за іншими столиками, шелестінням олівців по паперу, цоканням кухлів, горняток і ложечок, які час від часу збирав бармен зі столів і складав у мийку. Але потім піднявся, підійшов до стійки. Простягнув бармену розкриту долоню зі жменею монет.

      – Тут, може, є й ваші злоті? Подивіться, а раптом на горнятко чаю вистачить?

      Опустив бородатий бармен погляд на монети Кукутіса. Серед старовинних англійських шилінгів і фартингів, серед панських російських гривеників і болгарських левів побачив срібний польський гріш Зиґмунта Першого. Виловив його двома пальцями зі жмені. Подивився таємниче на одноногого клієнта, немов здогадався про щось загадкове.

      – Є тут польські, – прошепотів радісно. – Навіть на вечерю вистачить, не тільки на чай! Зачекайте з півгодинки, вам моя дружина приготує!..

      «Що таке півгодини в житті людини, котра не вміє вмирати?!» – подумав Кукутіс і всміхнувся.

      Повернувся за стіл. Покосував поглядом на молоду жінку з незвичайною кіскою, на її малюка, що тримав у руці товстий кольоровий олівець, як досвідчені бандити тримають ножа – вістрям донизу, міцно стиснувши руків’я в долоні. Малюк продовжував наповнювати аркуш паперу грубими кольоровими колами, час від часу змінюючи кольорові олівці, але не змінюючи спосіб малювання.

      – А ти спробуй квадрат намалювати, – неголосно запропонував Кукутіс хлопчикові польською.

      Мама малюка обернулася. Шибеник завмер, олівець вертикально спинився на папері.

      – А як це? – не збагнув малюк.

      – Можна? – Кукутіс узяв коричневий олівець точно так само, як тримав його хлопчик, намалював у вільному кутку аркуша квадрат і втомлено зітхнув.

      – Важко, – сказав він. – Давай я спробую інакше! – Він узяв олівець пальцями, як ручку, і легко кілька разів обвів квадрат, а опісля, помінявши кілька разів олівці, зробив його різнобарвним.

      Малюк із цікавістю спостерігав за пальцями старого. Потім спробував сам узяти так олівець. Було видно, що він боїться його впустити – пальці хлопчика виявилися не привченими до тримання.

      – Ви, СКАЧАТЬ