Название: Загублена земля. Темна вежа III
Автор: Стивен Кинг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Героическая фантастика
Серия: Темна вежа
isbn: 9786171273016
isbn:
– Едді, припини! – різко кинула йому Сюзанна.
Він перевів погляд на неї.
– Між іншим, ця штука летіла просто на тебе, і вона планувала зробити з тебе фарш.
– Але ж не встигла. Ти в неї влучив, Едді. Влучив.
– А от йому нема за що дякувати. – Зібравшись було вкласти револьвер у кобуру, Едді, вже й так до краю роздратований, раптом зрозумів, що вкладати його нікуди. Кобура була на Сюзанні. – Йому і його урокам. Йому і його довбаним урокам. – Він повернувся до Роланда. – Знаєш що?
Вираз легкого зацікавлення в очах Роланда різко змінився. Погляд майнув до якоїсь точки над лівим плечем Едді.
– ЛЯГАЙ! – заволав стрілець.
Едді не змусив просити себе двічі. Увесь гнів і все спантеличення миттю випарувалися. Вже падаючи на землю, він побачив, як стрільцева ліва рука стрімко, що аж обриси розпливалися, опустилася до стегна. «Нічого собі, – подумав він під час падіння, – НЕ МОЖЕ він бути таким швидким. Ніхто не може так швидко рухатися. У мене непогана швидкість, та порівняно з Сюзанною я незграбний. Але поряд із ним Сюзанна – мов та черепаха, що повзе вгору шматком скла…»
Щось пролетіло в нього просто над головою, щось крикливе, сердите й механічне, і це щось вирвало в Едді жмут волосся. А тоді стрілець відкрив вогонь від стегна – три швидкі постріли, подібні до гуркоту грому, і вереск стих. І між тим місцем, де зараз лежав Едді, і тим, де коло Роланда стояла навколішки Сюзанна, гепнулася на землю істота, схожа на великого механічного кажана. Поцятковане іржею крило на шарнірах кволо стукнуло по землі, наче від безсилої люті через проґавлений шанс, і більше не рухалося.
Роланд пішов до Едді, легко ступаючи в старих тріснутих чоботях. Простягнув руку. Взявшись за неї, Едді з Роландовою допомогою зіп’явся на ноги. Він ледве дихав і зрозумів, що говорити не зможе. «Мабуть, так буде краще… щоразу, як розтулю рота, то там наче моя триклята нога опиняється».
– Едді! Як ти там? – Сюзанна вже прямувала через галявину до того місця, де він стояв, похиливши голову й тримаючи руки на стегнах, та намагався віддихатися.
– Норма. – Замість слова вийшов здушений хрип. Едді через силу випростався. – Щоправда, трохи підстригся.
– Воно сиділо на дереві, – м’яко сказав Роланд. – Спершу я й сам його не помітив. О цій порі дня світло підступне. – Він замовк, а тоді додав таким самим спокійним тоном: – Едді, їй нічого не загрожувало.
Едді кивнув. Тепер він знав, що Роланд міг запросто з’їсти гамбургер і випити молочний коктейль, а тоді вже витягати револьвер. Ось такий він був спритний.
– Добре. Просто знай, що твої методи навчання мені не до вподоби, о’кей? Але перепрошувати я не збираюся, навіть і не сподівайся.
Нахилившись, Роланд підняв Сюзанну й почав її обтрушувати. Він робив це з якоюсь безсторонньою СКАЧАТЬ