Каїн і Авель. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і вийшов за своєю добродійкою на платформу. Юрба людей чекала, щоб пройти за крихітний бар’єр, який їх стримував, адже всі мали пред’явити свої посвідчення особи. Коли хлопець із жінкою підійшли до бар’єру, Владек почув, як його серце калатає, немов барабан, але охоронець перевірив лише документи жінки.

      – Товаришу, – сказав він, віддав честь і зиркнув на Владека.

      – Мій син, – пояснила вона.

      – Певна річ, товаришу, – і знову відсалютував.

      Так Владек приїхав до Москви.

* * *

      Незважаючи на довіру, яку він відчував до своєї нової покровительки, первісний інстинкт підказував Владеку втікати, але він знав, що ста п’ятдесяти рублів замало, щоб вижити, тож вирішив зачекати ще якийсь час, а накивати п’ятами зможе будь-коли. На вокзальній площі їх чекали коні, запряжені у тарантас, і вони відвезли жінку з її усиновленим хлопчиком до його нової оселі. Господаря не було вдома, коли вони приїхали, тож жінка сама взялася готувати ліжко для Владека. Потім вона нагріла води на плиті, налила у велику бляшану ванну і звеліла йому скупатися. Це була перша ванна, яку він прийняв за кілька років. Жінка підігріла ще трохи води і змила нею мило зі спини підлітка. Незабаром вода потемніла, а за двадцять хвилин стала чорною. Але Владек знав, що знадобиться іще кілька ванн, перш ніж він зможе позбутися роками набраного бруду. Після того як він витерся, жінка намастила маззю його руки та ноги і перев’язала ті частини його тіла, які виглядали особливо болісними. Господиня виявила, що в нього лише один сосок. Та хлопець хутко вдягнувся, щоб приєднатися до неї на кухні. Там уже парувала миска з гарячою юшкою і трохи бобів. Владек жадібно з’їв усе. Ніхто нічого не сказав. Коли він закінчив трапезу, жінка дала хлопцеві мудру пораду поспати й відпочити.

      – Не хочу, щоб мій чоловік побачив тебе до того, як я розповім йому, як ти тут опинився, – пояснила вона. – Ти хотів би залишитися з нами, Владеку, якщо мій чоловік на це погодиться?

      – Авжеж, якщо ваша милість, – просто сказав він.

      – Тоді лягай спати, – звеліла вона.

      Владек піднявся сходами, подумки благаючи Бога, щоб той чоловік дозволив йому пожити з ними. Він повільно роздягнувся і ліг у ліжко. Воно було занадто чистим, простирадла занадто білими, а матрац – занадто м’яким. Він скинув подушку на підлогу, але так втомився, що впав у сон, незважаючи на комфортність свого ложа. На вулиці вже стемніло, коли хлопця розбудив відгомін якихось голосів. Він не міг сказати, скільки проспав. Хлопець підкрався до дверей, відчинив їх і прислухався до бесіди, що відбувалася на кухні внизу.

      – Ти дурна жінка! – почув пронизливий голос Владек. – Не тямиш, що могло статися, якби тебе впіймали? Тебе відправили б до таборів, а я втратив би роботу.

      – Але якби ж ти побачив його, Петре… Це було схоже на полювання на тварин.

      – Отже, ти вирішила перетворити нас на здобич для мисливців? – огризнувся чоловік. – Чи ще хтось його бачив?

      – Ні, – видихнула жінка, – я так не думаю.

      – Дякувати СКАЧАТЬ