Каїн і Авель. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я не працював у фінансовій лізі Річарда, і був час, Анно, коли ти казала, що це не має значення: «Я вийду за тебе заміж, Генрі, навіть якщо ти опинишся без жодних засобів до існування», – знущався він.

      Анна розплакалася, і Генрі спробував її заспокоїти. Вона провела решту вечора в його обіймах, і більше ніхто з них не повертався до цієї теми знову. Жінці вдалося себе переконати, що вона несправедлива до свого чоловіка і не розуміє його. Та й Анна мала більше грошей, ніж вона могла б коли-небудь витратити. Чи не повинна вона хоч трохи довіряти людині, якій наважилася довірити все своє життя?

      Наступного ранку вона погодилася видати Генрі сто тисяч доларів на створення власного бізнесу в Бостоні. Упродовж місяця той орендував новий офіс у фешенебельній дільниці міста, набрав штат із шести осіб і взявся до роботи. Незабаром він перезнайомився з усіма впливовими політиками в місті й аґентами з нерухомості Бостона. Вони пиячили з ним у своїх клубах і теревенили про бум на ринку сільськогосподарських угідь. Нові друзі розповіли йому про інвестиції, які неможливо втратити, і хвалили чоловіка. Вони привчили його до дорогих клубів, у яких він зустрічався зі своїми майбутніми клієнтами. Це відбувалося усі дні поспіль, аж поки не були витрачені всі сто тисяч доларів.

* * *

      Коли Вільям відсвяткував свій п’ятнадцятий день народження, він уже був на третьому курсі в школі Святого Павла, шостим у своєму класі загалом і першим у математиці. Він також зміцнів і здобув авторитет у Дискусійному клубі, хоча й не на спортивному майданчику.

      Парубок писав своїй матері раз на тиждень, повідомляючи про свої досягнення, завжди звертаючись до неї у своїх посланнях «пані Річард Каїн», відмовляючись визнати, що Генрі Осборн десь існує. Анна не була впевнена, що вона має говорити з ним про це, і була дуже обережною, ховаючи конверти від Генрі. Молода жінка й далі сподівалася, що з часом Вільям змінить свою думку і йому таки сподобається її чоловік, але минали місяці, і стало ясно, що така надія – примарна. Вільям відчував до Генрі Осборна люту ненависть, хоча й не був упевнений, що може з цим упоратись. Підліток був удячний, що Осборн ніколи не супроводжував його матір, коли та навідувала його в школі; він не зміг би стерпіти, щоб інші хлопці побачили його матір із цим жевжиком. Вільямові ставало кепсько навіть від самої думки, що йому доведеться жити з вітчимом у Бостоні.

      В одному зі своїх листів Вільям поцікавився, чи може він провести літні вакації зі своїм приятелем Метью Лестером – спершу в літньому таборі у Вермонті, а потім із родиною Лестерів у Нью-Йорку. Це прохання стало болючим ударом для Анни, але вона вирішила не ускладнювати ситуацію і дала свій дозвіл. Генрі здавався цілком щасливим і з радістю подякував за її рішення.

      Уперше після шлюбу своєї матері Вільям нетерпляче чекав свят.

* * *

      Зручний «паккард» Лестера завіз Вільяма з Метью до літнього табору у Вермонті. Під час подорожі Метью недбало запитав у Вільяма, що той має намір робити, коли настане час покидати школу Святого Павла.

      – Коли закінчуватиму навчання, СКАЧАТЬ