Така, як ти. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

      О 6:15 Діпак зайшов через службові двері, спустився в підвал, щоб переодягнутися в форму, й піднявся виконувати свої обов’язки. Попри рутинний початок, ранок відрізнявся від усіх інших. У вестибюлі панувало хвилювання. Клерки, Вільямси та Зельдоффи розмовляли з містером Бронштейном. Містер Моррісон дрімав, притулившись до стіни, місіс Коллінс знервовано міряла кроками приміщення. Не було лише міс Хлої. Загальне збудження вразило Діпака, але загадка повернула його до реальності. Хто привіз увесь цей люд на перший поверх, якщо його колеги не було серед присутніх?

      Містер Бронштейн першим помітив ліфтера і з сумним виглядом підійшов до нього.

      – Любий Діпаку, мені дуже шкода. Трапився нещасний випадок. Містер Рівера впав зі службових сходів.

      – Трясця! Що він робив на службових сходах о п’ятій ранку?! – вигукнув містер Вільямс.

      – Наразі це не має значення. Нам варто хвилюватися за його здоров’я, – відповіла мадам Клерк, вбрана в легке дезабільє[7].

      – Що кажуть лікарі? – втрутилася місіс Вільямс, аби врятувати чоловіка.

      – Нічого, але в нього відкритий перелом правої ноги. На щастя, без крововиливу. Він був трохи пришиблений, утім цілком притомний. Я з ним розмовляв, голова на місці, – уточнив професор.

      – Нехай там вона і лишиться, – видихнув містер Зельдофф, потай облизуючись на декольте місіс Клерк.

      – Сподіваємося, йому в лікарні зробили томограму, – додала його дружина, ко`пнувши чоловіка по гомілці.

      – У якій він лікарні? – незворушно запитав Діпак.

      – Я попросив, щоб його відвезли до «Бет». Там працює один мій друг, лікар, – відповів Бронштейн.

      – Гадаю, кожен з вас хотів би повернутися додому якомога швидше, але для цього нам доведеться здійснити дві поїздки. Отже, всі по черзі, – повідомив Діпак голосом капітана корабля під час бурі.

      Він покликав пасажирів: Зельдоффів, містера Моррісона, якому дивовижним чином вдавалося дрімати стоячи, і, зрештою, місіс Коллінс… Пошукавши жінку поглядом, він заскочив її на гарячому – вона саме нишпорила за його бюрком. Вона відчинила шухлядку, зачинила її й нахилилася додолу.

      – Чи можу я вам допомогти? – прошепотів Діпак.

      Місіс Коллінс знайшла свій скарб. Вона підвелася і вручила ліфтеру маленьку книжку, яку той нишком поклав собі в кишеню.

      – Можете на мене розраховувати, – стримано мовив він. – Якщо ви пройдете до ліфта й дорогою розбудите містера Моррісона, я буду вам незмірно вдячний…

      Минуло кілька хвилин. Діпак здолав сотню метрів, катаючись угору та вниз, і нарешті опинився в кабіні сам. Опустивши відкидне сидіння, він умостився й обхопив голову руками. Доведеться попередити дружину, що він повернеться сьогодні пізно. Мешканцям знадобляться його послуги, щоб повернутися додому наприкінці дня. СКАЧАТЬ